Україна готує нові операції, спрямовані на територію Росії, заявив Володимир Зеленський у нічному зверненні 10 січня. Частина дій уже «відчутна» для РФ, інші тривають, а деякі — щойно погоджені й поки не розкриваються публічно.
Контекст жорсткий: Москва протягом тижня посилила удари по містах і енергетичній інфраструктурі, намагаючись перетворити мороз на зброю. У Києві після одного з ударів понад 1 000 будинків залишалися без опалення, а температура мала впасти до –20°C.
На цьому тлі заяви про «глибокі удари» — це не риторика, а відповідь на логіку війни на виснаження. Київ прагне зменшити здатність РФ підтримувати темп ракетних і дронових атак, вдаряючи по пальному, ремонтах і тиловій координації.
За попереднім аналізом Дейком, Україна зміщує фокус із «симетричного обміну» на системне підточування ресурсної бази противника: нафтобази, нафтопереробка, логістика та інструменти управління. Це й є стратегія стратегічного виснаження РФ.
Перший підтверджений епізод — ураження Жутовської нафтобази у Волгоградській області. Генштаб ЗСУ заявив, що об’єкт використовувався для забезпечення російських військ пальним, а удар був частиною зусиль зі зниження наступальних можливостей РФ.
Володимир Зеленський заявив, що дії України включають глибокі удари та спеціальні заходи, спрямовані на послаблення можливостей Росії продовжувати війну — Костас Пікулас
Другий епізод — удари по трьох бурових платформах у Каспійському морі, що належать «Лукойлу». Українська сторона стверджує, що платформи залучені до забезпечення російської армії паливом, а результати ураження уточнюються.
Обидві цілі вписуються в одну логіку: не «покарати» РФ символічно, а розірвати ланцюги постачання. Удари вглиб Росії та по енергетичних вузлах створюють дефіцит не тільки для фронту, а й для внутрішньої логістики й ремонту техніки.
Важливо й те, що Київ не деталізує частину операцій. Це зберігає фактор невизначеності для російської ППО та служб охорони об’єктів, змушуючи РФ розтягувати ресурси. Для війни дронів-камікадзе й спецоперацій це окрема валюта.
Московська відповідь — ескалація ударів по критичній інфраструктурі України. Зеленський говорив про масштаб застосування — сотні дронів і десятки ракет за тиждень, а український уряд фіксував десятки атак на енергетичні об’єкти без «тихих днів».
Символом тиску стала й ракета «Орешник»: Росія запустила гіперзвукову ракету по цілях поблизу західного кордону України, що сприйняли як демонстрацію залякування ЄС і НАТО. Такі пуски — радше політичний сигнал, ніж «звичайний» удар.
У такій конфігурації Київ намагається перехопити ініціативу. Якщо РФ робить ставку на «заморожування міст» через удари по тепло- й електропостачанню, Україна прагне зробити дорожною саму здатність РФ підтримувати кампанію: паливо, бази, платформи, склади.
Є й репутаційний ризик: удари по території РФ, навіть по військово-логістичних об’єктах, супроводжуються загрозою уламків і жертв серед цивільних. Приклад — атака дронами по Воронежу, де загинула людина й були поранені, а також пошкоджено будівлі.
Український солдат з 63-ї механізованої бригади веде вогонь по російській цілі на сході України в середу — Тайлер Хікс
Саме тому акцент на «виснаженні здатності воювати» критично важливий у комунікації Києва. Якщо українські удари пояснюються як зниження наступального потенціалу РФ, це легше утримує підтримку партнерів і моральну рамку самооборони.
Технічно атаки на нафтобази й офшорні платформи — це про асиметрію. На відміну від великих фронтових операцій, вони дешевші за масштабом, але б’ють по дорогих системах забезпечення: паливній інфраструктурі, охороні, ремонтах, страхуванні ризиків.
Для РФ наслідок — потреба посилювати охорону об’єктів у глибині, відволікаючи ППО та ресурси з фронту. Коли географія загроз розширюється, навіть часткове «розосередження» систем працює на користь України — як у повітрі, так і на землі.
Для України паралельне завдання — витримати власну енергетику. Понад 1 000 будинків у Києві без тепла — це не лише гуманітарна проблема, а й тест на стійкість тилу та спроможність держави відновлювати мережі під повторними ударами.
Отже, «нові операції» Зеленського — це спроба переламати темп війни, зробивши російську кампанію проти енергетичної інфраструктури дорожчою й менш керованою. У короткому горизонті це не гарантує тиші, але змінює економіку війни.
Найближчими тижнями індикаторами стануть два параметри: частота російських масованих ударів по Україні та стабільність паливно-логістичних ланцюгів РФ після атак на нафтобази й об’єкти в Каспії. Саме тут і проявиться ефект виснаження.
