Перші кадри з Ніколасом Мадуро після його доставки до Нью-Йорка виглядали не як сцена поразки. Під час супроводу в кайданках він показав великий палець угору та двопальцевий знак «V», який багато хто сприйняв як демонстративний «мир». Але сенс був інший.
Двопальцевий «V» у світовій культурі давно має два паралельні значення. У «мирному» прочитанні це peace sign, але в воєнно-політичному контексті це знак «перемоги», який історично закріпився як сигнал тріумфу і виклику супротивнику. Саме цей контекст тут важив найбільше.
Жест Мадуро був не просто «V» однією рукою. Він показав дворукий символ: одна рука формує «V», друга вказує на нього. Для середовища чавізму це не випадковий рух, а впізнаваний код, який інтерпретують як «Nosotros venceremos» — «ми переможемо разом».
Важливо, що цей знак одразу підхопили лоялісти в Каракасі. Під час засідання Національної асамблеї депутати демонстрували той самий жест, інколи з варіаціями. Це виглядало як скоординована «відповідь» на сигнал, поданий з іншого континенту.
Політична логіка проста: коли лідера фізично прибирають із країни, режиму потрібен символ безперервності. Жест стає швидким інструментом контролю емоцій: він говорить прихильникам, що «кермо не випало з рук», а апарату — що вертикаль жива.
Паралельно влада Венесуели намагалася сформувати рамку подій як насильницького акту проти держави. Делсі Родрігес, яка після арешту Мадуро стала тимчасовою керівницею, вимагала доказів життя і називала операцію «варварством». Та сама асамблея показала: більшість лоялістів не збирається демонструвати слабкість.
На цьому тлі ключовою стала фігура Хорхе Родрігеса — впливового соратника Мадуро і брата Делсі Родрігес. Він не просто повторив жест, а зробив це публічно, кілька разів, у момент уваги камер. Спершу — піднятий кулак, потім «V», потім «лайк», ніби вибудовуючи ритуал стійкості.
Хорхе Родрігес, голова Національної асамблеї, жестикулює під час першої сесії законодавчого терміну 2026-2031 років у Каракасі, Венесуела, у понеділок — Хесус Варгас
Такий ритуал має конкретну мету: перетворити юридичну поразку на політичний міф спротиву. У комунікації авторитарних режимів це працює як «зшивання» електорату, коли навіть арешт подають як доказ «мужності» й «гідності», а не як крах системи.
Додатковий шар — візуальна гра з пам’яттю про Уго Чавеса. У соцмережах жест почали порівнювати з підписом Чавеса, який після його смерті у 2013 році став культовим знаком — на плакатах, графіті, татуюваннях. Це не дрібниця: режим намагається підключити емоційний капітал «засновника».
Державні медіа в таких ситуаціях працюють як підсилювач. Для них знак Мадуро — «символ миру і перемоги», «гідності та мужності». Це не опис реальності, а спроба закріпити правильне прочитання, щоб нейтралізувати відчуття паніки серед прихильників.
Опоненти, навпаки, бачать у жестах порожню гру на камеру. Для них «V» не перекриває звинувачення і не змінює того, що країна переживає важку економічну та гуманітарну кризу. У цій оптиці будь-який «лайк» виглядає як цинізм.
Юридичний фон теж тисне на символи. Проти Мадуро, його дружини та їхнього сина озвучені нові звинувачення щодо наркотрафіку та збагачення, разом із фігурантами з числа високопосадовців і людьми, яких пов’язують із кримінальними структурами. Це переводить історію з пропаганди у площину кримінального процесу.
Поза судами залишається те, що для багатьох венесуельців є головним: масова еміграція, падіння якості життя, дефіцит базових можливостей і репресії проти незгодних. Сотні політичних в’язнів — це фактор, який не зникає від жодного жесту, навіть якщо він чіпляє емоції ядра прихильників.
Сенс «V» у цій історії — не в пальцях, а в аудиторії. Мадуро адресував сигнал не американському суду, а своїй системі та своїм прихильникам: “режим не визнає поразки”. У короткій перспективі це може утримувати дисципліну всередині лояльного табору.
У довгій перспективі символи мають межу ефективності. Якщо політична вертикаль тріщить, жест не замінить ресурси, керованість і легітимність. Він лише купує час — а далі все вирішують економіка, силові структури, міжнародний тиск і те, чи з’явиться реалістичний сценарій переходу влади.
