Нещодавно Ілон Маск, голова Департаменту ефективності уряду, оголосив про виявлення сенсаційної інформації, що стосується шахрайства у системі виплати допомоги по безробіттю. За даними його команди, було знайдено тисячі випадків, коли люди, вказані як отримувачі допомоги, мали надзвичайно дивні дані: вік понад 115 років, менше 5 років або ж дату народження, що належить майбутньому. У одному з таких випадків зафіксовано людину з датою народження 2154 року, яка отримала $41 000 допомоги. Маск опублікував у соціальній мережі X, що «ваші податкові кошти йдуть на виплату допомоги фіктивним людям, народженим у майбутньому», що викликало широке обговорення в медіа та серед користувачів.
Однак детальніше роз’яснення показує, що ці дані зовсім не свідчать про безвідповідальність уряду. Проблема бере свій початок на початку пандемії, коли мільйони американців раптово опинилися на списках отримувачів державної допомоги. Внаслідок швидкого розширення системи соціального забезпечення, уряд опинився під загрозою значного шахрайства. За деякими оцінками, до 15 відсотків заяв на допомогу по безробіттю виявилися фіктивними, що часто відбувалося за рахунок викрадення особистих даних.
Щоб зменшити негативні наслідки шахрайства та захистити реальних жертв крадіжки ідентичності, Міністерство праці США рекомендувало державним агентствам створювати так звані «псевдо-записи» заяв. Суть цього підходу полягала в тому, щоб прив’язати фіктивні дані до реально виявлених випадків шахрайства. Тобто, якщо виявлялася спроба використання викрадених або фальшивих даних для отримання допомоги, такі записи вносилися в систему як псевдо-заяви. Це дозволяло не лише вести облік шахрайських випадків, а й захищати інтереси потенційних заявників, чиї особисті дані могли б бути використані шахраями. Саме через цей механізм у базах даних з’явилися записи з неможливими датами народження або іншими абсурдними характеристиками.
За словами представників Міністерства праці, ця система була запроваджена саме для того, щоб уникнути подальших проблем з ідентифікацією осіб, які стали жертвами крадіжки ідентичності. Робота над виявленням шахрайства проводилася за участю численних державних органів, і дані з псевдо-записами були ретельно перевірені, а інформація про шахрайські випадки доступна для аудиту на різних рівнях. Зокрема, міністерство праці неодноразово публікувало звіти, в яких згадувалося, що такі дані є частиною внутрішньої системи захисту від шахрайства.
Критика Маска полягає в тому, що його команда представила ці дані як доказ того, що уряд бездіяльно «платить» фіктивним особам, що народилися у майбутньому. Проте експерти з питань безробіття та представники державних установ наголосили, що насправді ці записи є наслідком цілеспрямованих заходів для збереження записів про шахрайство. Andrew Stettner, колишній директор модернізації системи страхування по безробіттю в Міністерстві праці, зазначив: «Такі дані не свідчать про те, що уряд не контролює виплати – навпаки, вони показують, що є спеціальні заходи для ідентифікації та збереження інформації про шахраїв». Таким чином, Маск, можливо, неправильно інтерпретував існуючі дані, що вже давно є відомими на державному рівні.
Схожа ситуація вже траплялася з його попередніми заявами щодо даних від Адміністрації соціального забезпечення, коли він стверджував, що виплати йдуть на користь мільйонів померлих людей. Навіть після пояснень представників установ, Маск продовжував поширювати свою інтерпретацію даних, що лише посилювало недовіру до офіційних структур. Таке ставлення викликає занепокоєння серед експертів, які вважають, що це підриває довіру до державних установ, адже створюється враження, ніби федеральний уряд не приділяє достатньої уваги захисту податкових коштів.
Представники Міністерства праці, зокрема Лорі Чавез-деРемер, під час засідання кабінету міністрів зазначили, що не дивувалися знайденим аномаліям, адже схожі дані вже були опубліковані в інспекторських звітах. За їх словами, це не нова знахідка, а результат тривалого процесу вдосконалення системи виявлення шахрайства під час пандемії. Вони наголосили, що важливо розуміти баланс між запобіганням шахрайству та забезпеченням доступності допомоги для тих, хто дійсно її потребує. Як пояснила Мішель Евермор, старший стипендіат Національної академії соціального страхування, рішення Конгресу швидко розгорнути програму допомоги було правильним, враховуючи шок від пандемії та необхідність оперативного реагування. Проте така швидка імплементація створила можливості для шахраїв, і тому з часом були впроваджені додаткові заходи для боротьби з неправомірними заявами.
Водночас, критики вказують, що Маск, представляючи ці дані, створює враження, ніби уряд не робить нічого для боротьби з шахрайством, хоча насправді ці псевдо-записи є частиною продуманої системи, яка дозволяє захищати постраждалих від крадіжки особистих даних. За словами Ребекки Сіско, представника Департаменту зайнятості штату Іллінойс, «ця інформація відома на всіх рівнях, і її використання як доказ неефективності державних структур є не тільки помилковим, а й небезпечним для загального розуміння процесів боротьби з шахрайством».
Незважаючи на те, що деякі судові та адміністративні органи вже приділяють значну увагу питанням шахрайства в системі допомоги по безробіттю, експерти наголошують на необхідності подальших інвестицій у технології та методи виявлення шахрайських схем. Це дозволить не тільки знизити рівень шахрайства, але й мінімізувати негативний вплив на тих, хто насправді має право на допомогу. У сучасних умовах, коли цифрові технології постійно розвиваються, шахраї також вдосконалюють свої методи, і державні служби змушені оперативно реагувати на нові виклики.
Таким чином, знахідка Маска щодо вигаданих осіб, які отримують допомогу по безробіттю, є лише частиною більш широкого питання – як ефективно боротися з шахрайством в умовах масового використання цифрових даних. Використання «псевдо-записів» є одним із інструментів, розроблених для того, щоб зберегти інформацію про випадки шахрайства та захистити реальних громадян. Хоча критика з боку таких лідерів думок, як Ілон Маск, може створювати враження неефективності державних структур, насправді це свідчить про постійні зусилля уряду з удосконалення системи контролю за виплатами. Водночас, важливо, щоб публічні дискусії базувалися на точних даних та розумінні внутрішніх механізмів, адже лише так можна знайти ефективні рішення для зменшення шахрайських схем і забезпечення захисту податкових коштів.
