У Гаазі на саміті НАТО ключове завдання європейських лідерів полягає не лише в узгодженні оборонних бюджетів, а й у збереженні єдності Альянсу за допомогою іміджевої кампанії на адресу президента США Дональда Трампа.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, спираючись на особисті стосунки та постійні компліменти, активно підтримує дружній тон і робить ставку на те, що Трамп підтвердить свою відданість Статті 5 і вимогам щодо збільшення видатків на оборону до 5 % ВВП.
Увечері напередодні офіційного відкриття саміту Король Нідерландів Віллем-Александр влаштував державний обід, на якому Трампа запросили почесним гостем.
Під час церемонії Марк Рютте відкрито хвалив лідера США за його «тривалий заклик до нарощення оборонних бюджетів», зазначивши, що завдяки тиску президента країни НАТО вже додали понад один трильйон доларів на безпеку за останнє десятиліття.
Такий публічний жест демонструє сутність стратегії: посилити взаємну симпатію і закласти моральний обов’язок повернути ці лаври в конкретних рішеннях щодо фінансування.
Ключова проблема полягала в тому, що Трамп напередодні заявив журналістам на борту Air Force One, що Стаття 5 – «атака на одного – атака на всіх» – може мати різні тлумачення.
«Є багато визначень Статті 5, ви ж це знаєте, правда? Але я залишаюся їхнім другом», – сказав він, чим викликав хвилю занепокоєння серед союзників. Щоб розвіяти сумніви, Рютте назвав саміт «трансформаційним» і заявив, що вірить у «повну відданість США принципам колективної безпеки».
Трамп спостерігає за промовою Рютте на державній вечері в Гаазі. Ремкі Де Ваал/AFP
Шармові методи використовуються не лише на офіційному рівні. За даними інформованих джерел, Рютте заздалегідь обговорював із європейськими лідерами необхідність «підкріпити слова справами» – тобто підтвердити вимогу підвищення оборонних бюджетів до 5 % ВВП (3,5 % на важку оборону й 1,5 % на кіберта та інфраструктуру).
Як зазначають дипломати, група просувала ідею, що під час вечері з Трампом необхідно поєднати особисті компліменти з чіткою політичною позицією. У результаті багато хто з керівників країн-членів отримав завдання під час неформальних розмов «нагадати про важливість солідарності та рівного внеску союзників».
За словами італійського офіційного представника, прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні, яка має близькі стосунки з Трампом, сиділа поруч із президентом США та встигла обговорити з ним останні події на Близькому Сході. Такі неформальні бесіди допомагають зняти напругу і водночас нагадати про нагальні питання без прямої публічної критики.
Незважаючи на таку дипломатичну тонкість, не всі члени НАТО підтримали ініціативу Трампа щодо єдиного бюджету. Іспанський прем’єр Педро Санчес відкрито відмовився погоджуватися на обов’язкову квоту 5 % ВВП, що викликало різку реакцію Трампа: «З Іспанією завжди проблеми, це несправедливо до інших». Його критичний пост у Truth Social про оборонний бюджет Мадрида відразу став темою обговорення в пресі.
Паралельно з обговоренням бюджету союзники не забувають про Україну та інші виклики. Президент України Володимир Зеленський як почесний гість має намір провести двосторонню зустріч із Трампом і заручитися новою підтримкою. Окрім того, очікується, що лідери Франції, Німеччини та інших країн вкотре підкреслять важливість допомоги Києву в протидії російській агресії.
Зеленський і Макрон потиснули один одному руки під час саміту НАТО. Людовік Марін
Водночас Німеччина, що прагне посилити власний оборонний потенціал, готова взяти на себе більше зобов’язань. Канцлер Фрідріх Мерц заявив у Берліні, що «Європа повинна побудувати найсильнішу звичайну армію, щоб дати відсіч агресії Росії», і підкреслив, що сучасні загрози включають не лише класичні кіно та гібридні атаки, а й складніші сценарії кібервійни.
У ході саміту було вилучено мобільні телефони, щоб уникнути витоків інформації, що свідчить про високу чутливість теми. Під час перерв лідери обмінюються короткими заявами: офіційні пресслужби регулярно інформують про «історичне рішення» щодо підтвердження колективної оборони та солідарності.
Важливим елементом переговорів є і відплата: у разі невиконання зобов’язань деякими країнами розглядають механізми стимулювання, зокрема більш жорстких санкцій чи обмежень у спільних програмах. Проте всі учасники погоджуються, що успіх саміту залежить від готовності США залишатися «якорем безпеки» в НАТО.
Підсумковою метою дипломатичного марафону має стати перезавантаження трансатлантичних відносин та оновлення Балансу сил у колективній обороні. Саме тому шарм, компліменти та тактична прихильність до президента США розглядаються не як уникаючий маневр, а як реальний інструмент забезпечення безпеки та підтримки солідарності серед союзників.
