Розслідування правоохоронців вивело на поверхню масштабну фінансову схему, яка роками залишалася вбудованою у систему оборонних контрактів. Йдеться про майже 580 мільйонів гривень, які, за версією слідства, були виведені через мережу фіктивних компаній, що діяли як класичний “конвертаційний центр”.
У центрі справи — приватне підприємство, яке у 2023–2025 роках отримало близько 2,5 мільярда гривень за ремонт і обслуговування військової техніки для Міністерства оборони та Національної гвардії. Саме ці кошти стали джерелом для фінансових операцій, які формально виглядали як закупівлі запчастин і послуг, але фактично не мали реального економічного змісту.
Слідство описує знайому для української економіки модель: гроші перераховувалися на рахунки підконтрольних фірм-прокладок, після чого переводилися в готівку і поверталися замовникам за мінусом “комісії”. Така система дозволяла одночасно “очищати” кошти, формувати фіктивні витрати і зменшувати податкове навантаження.
Як показує попередній аналіз Дейком, саме оборонний сектор під час війни стає зоною підвищеного ризику для подібних схем. Величезні бюджети, прискорені процедури закупівель і обмежена публічність створюють умови, де фінансовий контроль відстає від обсягів витрат.
У цьому випадку масштаби мережі вражають: встановлено понад 40 підприємств, які використовувалися у схемі. Частина з них мала формальних директорів із подвійною або фіктивною ідентичністю. Деякі особи, записані керівниками, тривалий час проживали на окупованих територіях і відкрито підтримували російську агресію. Інші “засновники” виявилися вигаданими громадянами іноземної юрисдикції.
Це не лише питання фінансових злочинів. Така конфігурація створює пряму загрозу національній безпеці: оборонні гроші проходять через структури з потенційно ворожим впливом, а контроль над потоками фактично втрачається.
Окремий вимір справи — податки. Через штучне формування збитків підприємство, за оцінками слідства, дозволяло собі мінімізувати зобов’язання перед бюджетом. Йдеться про понад 100 мільйонів гривень недоотриманих державою коштів — суми, які в умовах війни мають критичне значення.
Реакція правоохоронної системи виявилася масштабною: близько 40 обшуків, вилучення фінансової документації, електронних носіїв, готівки та автотранспорту. Сімом особам повідомлено про підозру, п’ятеро затримані, суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Втім, ще показовішою стала поведінка підозрюваних після оголошення підозр. Слідство зафіксувало спроби впливу на розслідування, включно з пошуком виконавців для підпалу автомобіля слідчого. Запропонована винагорода — дві тисячі доларів — свідчить не лише про готовність до ескалації, а й про впевненість у можливості тиску на систему правосуддя.
Ця справа оголює глибшу проблему, ніж окрема злочинна група. Вона демонструє, що “конвертаційні центри” не зникли — вони еволюціонували, інтегрувавшись у стратегічні галузі. Їхня роль змінилася: від інструменту податкової оптимізації до механізму перерозподілу державних ресурсів.
Ключове питання тепер — не лише покарання винних, а й здатність держави закрити системні прогалини. Без посилення фінансового моніторингу, прозорості оборонних закупівель і персональної відповідальності менеджменту підприємств подібні схеми відтворюватимуться знову.
Війна різко підвищила ціну кожної бюджетної гривні. І саме тому історії про “відмивання коштів” у секторі оборони перестають бути просто кримінальними епізодами — вони стають індикаторами стійкості держави.
