Минулого тижня світ сколихнула новина про те, що адміністрація колишнього президента США Дональда Трампа передала українській стороні документ, який охрестили як "остаточну мирну пропозицію". За інформацією, отриманою від джерел видання Axios, ця ініціатива містить умови, які Київ розцінює як однозначно вигідні для Росії й неприйнятні з огляду на суверенітет та національні інтереси України.
Офіційний документ, який представили українським представникам у Парижі, є лаконічним, проте зміст його шокує. Йдеться не лише про офіційне визнання Криму частиною Росії, але й про фактичну згоду на контроль РФ над більшістю територій, які були захоплені після повномасштабного вторгнення у 2022 році. Крім того, документ передбачає, що Україна назавжди відмовиться від вступу до НАТО. Хоча можливість членства в Європейському Союзі залишено відкритою, це виглядає як крихітна поступка на тлі масивних територіальних і політичних втрат.
У пропозиції, складеній за результатами тривалої зустрічі спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа з президентом РФ, чітко виписано низку переваг, які отримає Москва. Згідно з умовами документа, Росія отримає юридичне визнання Криму частиною своєї території, а також фактичне підтвердження контролю над більшістю територій Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей.
Умови також передбачають скасування санкцій, запроваджених із 2014 року, що стане безпрецедентним жестом у бік Кремля. Крім того, йдеться про налагодження економічної співпраці зі США, зокрема у галузях енергетики та промисловості. Це фактично відкриває новий етап міжнародної легітимізації дій Росії, яка, згідно з цим планом, не лише не зазнає покарання, а й отримає стратегічні та фінансові переваги.
Натомість, список "вигод", запропонованих Україні, виглядає розмитим і малообнадійливим. Одним з головних пунктів є обіцянка надати "надійні гарантії безпеки" за участі групи країн-однодумців, проте в документі відсутні конкретні механізми реалізації таких гарантій. Не йдеться й про участь самих США у цих процесах.
Серед інших пунктів — повернення лише частини Харківської області, забезпечення судноплавства по Дніпру та можливість відновлення за рахунок компенсацій. Однак джерела фінансування цієї компенсації також не конкретизовані, що викликає сумніви щодо реалістичності таких зобов’язань.
Деяку тривогу викликає також положення щодо Запорізької атомної електростанції: формально вона вважатиметься українською, однак підлягатиме контролю США, а вироблена енергія постачатиметься як в Україну, так і в Росію. Подібне формулювання ставить під сумнів енергетичний суверенітет України.
Нинішня ініціатива має також очевидний політичний підтекст. Дональд Трамп неодноразово заявляв, що він здатен швидко припинити війну в Україні. Цей документ може стати частиною його виборчої кампанії, покликаної продемонструвати ефективність його зовнішньополітичного підходу.
Втім, такі "мирні" ініціативи викликають численні запитання серед міжнародної спільноти. За ширмою дипломатичних фраз криється сценарій, який, фактично, закріплює досягнуте силою, ігноруючи міжнародне право, принципи ООН та суверенітет України.
Українські посадовці, які ознайомилися з документом, зазначають, що пропозиція виглядає відверто однобічною. Джерела, наближені до уряду, вказують на суттєву диспропорцію між вигодами для Росії і тим, що пропонується Україні.
Наразі Київ утримується від публічних заяв щодо цього плану, зосередившись на підготовці до переговорів у Лондоні 23 квітня. Пріоритетом для України є запровадження 30-денного режиму припинення вогню, який би дозволив зберегти життя військових і цивільного населення, а не легітимізувати втрати.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що запропонований Трампом "мирний план" більше нагадує дипломатичну капітуляцію. Він відкриває небезпечний прецедент визнання права сильного та ставить під сумнів здатність міжнародної спільноти дотримуватися власних принципів.
Найбільшим бар’єром для реалізації подібного плану залишається українське суспільство. Опитування, проведені останніми роками, чітко демонструють: громадяни не готові жертвувати територіями в обмін на сумнівний мир. Війна стала не лише боротьбою за кордони, а й за гідність, ідентичність та майбутнє країни.
Будь-яка пропозиція, яка включає територіальні поступки, буде розцінена як зрада. В умовах, коли країна щодня платить високу ціну за свою незалежність, жоден документ, хай навіть підписаний найвпливовішими світовими лідерами, не зможе легітимізувати втрату частини України.
Цей текст не лише про дипломатію — він про моральний вибір. І для України цей вибір очевидний: гідність і свобода не мають ціни.
