На тлі мінусових температур під Москвою хаскі тягнуть сани з туристами з Оману та ОАЕ, для яких сніг — екзотика. У Назараєво з’явилися вивіски арабською, а в Дмитровському районі повітряні кулі з гостями з Катару й Саудівської Аравії злітають над засніженими полями. Російська зима стала товаром на експорт.
Ці сцени — не випадковість, а наслідок геополітичного розвороту. Через чотири роки після початку війни проти України Москва посилила зв’язки з країнами Перської затоки. З’явилися прямі рейси, безвізові режими, активізувалися дипломатичні контакти за участі Катару, ОАЕ та Саудівської Аравії.
Статистика підкріплює тренд: торік Росію відвідали 1,64 млн іноземців — на 4,5% більше, ніж роком раніше, хоча й значно менше за 2018-й із його 4,2 млн гостей. Саудівська Аравія вперше стала другою за кількістю туристів — майже 75 тис., а ОАЕ дали понад 59 тис. відвідувачів. За оцінкою редакції «Дейком», це свідчить про структурний зсув у географії в’їзного туризму.
Китай із понад 800 тис. поїздок залишається лідером, але саме арабський сегмент демонструє найдинамічніше зростання. Туроператори говорять про подвоєння потоків із більшості арабських країн, а з Саудівської Аравії — зростання у рази порівняно з допандемічним періодом.
Фатма Альбалуші, туристка з Оману, годує оленя в парку «Хаскі Ленд» в Московській області, Росія, 10 лютого 2026 року — Раміль Сітдіков
Економічний профіль цих гостей відрізняється від середнього туриста. Вони зупиняються у готелях високого класу в центрі Москви, відвідують преміальні ресторани з «російським колоритом» і активно купують шопінг-послуги. За словами операторів, додаткові витрати можуть сягати 200–300 тис. рублів на поїздку.
Втім, санкції змінюють фінансову поведінку. Після виходу Visa та Mastercard розрахунки для іноземців ускладнилися: картки західних систем у РФ не працюють, тож туристи змушені ввозити готівку. Обмеження у $10 тис. без декларування стримує витрати й формує «кешову» модель споживання.
Паралельно діє зустрічний потік: 2,45 млн росіян відвідали ОАЕ минулого року — зростання майже на чверть. Дубай став хабом для російського бізнесу, частина компаній відкрила там офіси. Таким чином, туризм і ділова мобільність перетворюються на двосторонній канал зближення.
Геополітичний вимір не менш важливий. Катар, ОАЕ та Саудівська Аравія брали участь у посередництві щодо обміну полоненими та гуманітарних питань. Дипломатичний діалог підсилює довіру, а довіра — туристичний трафік. Туризм тут стає «м’якою силою» та індикатором політичної температури.
Туристи з Оману, Хілал Аль-Гаїті та члени його родини, проходять повз закритий магазин Dior в універмазі ГУМ у Москві, Росія, 1 лютого 2026 року — Анастасія Барашкова
Разом із тим ризики залишаються. Періодичні закриття російських аеропортів через атаки дронів і посилені прикордонні перевірки збільшують час у дорозі та додають невизначеності. Для заможного мандрівника це не лише незручність, а фактор прийняття рішення.
Інфраструктура адаптується: арабомовні гіди, меню халяль, вивіски та сервіси рідною мовою. Туристичні парки пропонують «зимовий екстрим» як аналог пустельного сафарі — дрейф на льоду замість піску. Продукт упаковується під очікування клієнта, а це означає інвестиції й навчання персоналу.
У макроекономічному вимірі арабський туризм не компенсує втрат від західних ринків, але створює нову нішу з високою маржинальністю. Якщо тренд збережеться, Москва може закріпитися як сезонний напрям для Перської затоки — із піком у зимові місяці.
Перспектива зростання залежить від трьох чинників: стабільності авіасполучення, розвитку платіжної інфраструктури (включно з альтернативами західним системам) і подальшої дипломатичної координації. Будь-яка ескалація безпекових ризиків здатна швидко охолодити попит.
Фатма Альбалуші, туристка з Оману, катається на санях, запряжених хаскі, в парку «Хаскі Ленд» в Московській області, Росія, 10 лютого 2026 року — Раміль Сітдіков
У підсумку арабський туристичний бум — це не лише історія про хаскі та повітряні кулі. Це маркер глибшого переформатування зовнішньоекономічних зв’язків Росії. Чи стане він довгостроковим трендом, визначать не пейзажі Підмосков’я, а баланс між санкціями, безпекою та геополітикою.
