Ще кілька тижнів тому Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та інші сунітські держави Близького Сходу працювали над інтеграцією Башара Асада в регіональну дипломатію. Повернення Асада до Ліги арабських держав після 12 років ізоляції та відкриття саудівського посольства у Дамаску символізували ставку на його стабільність. Проте ці плани виявилися передчасними: повстанці, які захопили Дамаск і змусили Асада втекти до Росії, докорінно змінили регіональний баланс сил.
Геополітичний вакуум і боротьба за вплив
З падінням Асада розпочалася нова боротьба за вплив у Сирії — країні, роздертій громадянською війною та ослабленій десятиліттям міжнародних санкцій. Регіональні гравці, як-от Туреччина, Ізраїль, Саудівська Аравія та Іран, а також міжнародні актори, включно зі США та Росією, намагаються визначити свої позиції у новій реальності.
Туреччина: політична вигода та ризики
Туреччина, яка роками підтримувала сирійську опозицію та створила буферну зону на півночі країни, виявилася серед головних вигодонабувачів падіння Асада. Захоплення союзниками Туреччини міста Манбідж посилює її позиції в регіоні. Проте ключовим питанням залишається доля сирійських курдів, яких підтримують США, але яких Анкара вважає ворогами.
Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган тепер має шанс використати свою роль у сирійському конфлікті для внутрішньополітичного зміцнення, зокрема щодо повернення сирійських біженців, які стали політичним викликом для його уряду.
Саудівська Аравія та ОАЕ: зміна пріоритетів
Для Саудівської Аравії та ОАЕ падіння Асада є нагодою послабити Іран, головного союзника сирійського режиму. Вони прагнуть зменшити вплив шиїтських угруповань і створити стабільну Сирію, яка могла б інтегруватися в економіку регіону.
Ізраїль: баланс між загрозою і можливістю
Ізраїль, який має спільний кордон із Сирією, посилив свої зусилля щодо забезпечення безпеки, зокрема шляхом контролю над Голанськими висотами. Занепокоєння викликає можливе посилення ісламістських радикалів у хаосі після падіння Асада. Водночас ізраїльські аналітики вважають це шансом посилити співпрацю з арабськими державами, об'єднаними страхом перед Іраном.
Виклики майбутнього
Ризики фрагментації
Головною загрозою для Сирії залишається ризик подальшої фрагментації країни. Сирійські збройні угруповання, які зараз контролюють різні регіони, можуть змагатися за владу, створюючи ще більше хаосу. ООН та міжнародні партнери закликають до створення перехідного уряду, який би гарантував представництво всіх громад і відновив центральну владу.
Проте існує небезпека, що Сирія повторить долю Афганістану, де суперечності між збройними угрупованнями відкрили шлях до відродження радикальних ісламістських рухів.
Відновлення та повернення біженців
Близько половини довоєнного населення Сирії залишили свої домівки через конфлікт. Відновлення країни та повернення біженців стануть ключовими завданнями для нового уряду, проте це потребуватиме значних міжнародних інвестицій і стабільності, якої наразі немає.
Висновок
Падіння Башара Асада означає кінець однієї епохи і початок нової, наповненої невизначеністю. Регіональні та глобальні гравці мають унікальну можливість перезавантажити політику щодо Сирії, водночас уникаючи помилок минулого. Проте майбутнє залежить від того, чи зможе міжнародна спільнота забезпечити єдність сирійського народу та стабільність регіону, що вже давно потребує миру.
