Різкий розворот Дональда Трампа щодо України, коли він вперше заявив про можливість відновлення її кордонів у межах 1991 року, став поштовхом до нових дискусій у Європі. Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль наголосив: тепер саме Європейському Союзу та НАТО доведеться взяти на себе більшу відповідальність за підтримку Києва. «Ми маємо подорослішати. Ми повинні стати більш суверенними», — сказав він в інтерв’ю Deutschlandfunk.
На його думку, Трамп зрозумів, що його власні спроби переконати Володимира Путіна у необхідності миру зазнали краху. Попри позитивний сигнал для України, лишається невідомим, чи підкріпить Білий дім слова конкретними діями. Це створює ситуацію, коли тягар фінансування й озброєння, ймовірно, перейде саме на європейські столиці.
«Не всі держави Європи виконали свої обіцянки перед Україною. Ми маємо проаналізувати, які додаткові фінансові та військові опції є в нашому розпорядженні», — підкреслив Вадефуль. Він визнав, що такий крок буде непростим, але саме в ньому полягає тест на зрілість для ЄС.
Анонімні дипломати, цитовані Reuters, висловлюють схожу думку: Трамп своїм дописом фактично сигналізує, що тепер Україна — це «європейське питання». Один із високопоставлених чиновників Східної Європи зазначив, що президент США намагається дистанціюватися, залишаючи союзникам роль головних спонсорів.
Європа вже робить кроки в цьому напрямку. Країни НАТО збільшують оборонні бюджети, забезпечують Київ системами ППО та використовують механізм колективного фінансування для закупівлі американських озброєнь. Водночас ЄС обговорює план використання заморожених російських активів для розширення допомоги, попри ризики для інвестиційного клімату.
Ринок відреагував миттєво: акції європейських оборонних компаній стали лідерами зростання на біржі STOXX 600. Індекс аерокосмічних і оборонних підприємств піднявся на 0,8%, майже до рекордних рівнів, тоді як загальний індекс ринку знизився. Це свідчить, що інвестори вже бачать перспективу нарощування оборонних програм у Європі.
Таким чином, заяви Трампа водночас відкривають перед Києвом шанс на довгострокову підтримку і ставлять Європу перед викликом: чи готова вона стати справжнім гарантом безпеки на континенті, коли США поступово зменшують свою безпосередню участь у війні.
