Розмова між лідером США Дональдом Трампом та президентом РФ Володимиром Путіним тривала понад дві години, що вже само по собі викликає занепокоєння в аналітиків і дипломатів усього світу. У закритому форматі, без прямої участі журналістів чи незалежних спостерігачів, двоє політичних важковаговиків обговорювали майбутнє не лише двосторонніх відносин, а й долю України. За словами Путіна, які поширили контрольовані медіа, сторони зійшлися на думці про необхідність компромісів щодо України.
Тема припинення вогню вкотре була згадана, щоправда у контексті можливого тимчасового режиму тиші. При цьому мова йде не про сталий мир чи припинення бойових дій, а лише про потенційне «затишшя» на певний період. Це може мати глибокі наслідки як для дипломатичних зусиль, так і для безпеки самої України.
Окремим пунктом у розмові стало так зване «відновлення» контактів між переговорними групами, які раніше зустрічались у Стамбулі. Ще з весни 2022 року, коли перемовини проходили на тлі активних бойових дій, дискусії у Туреччині були спробою знайти бодай часткові домовленості. Проте після звірств у Бучі, Ірпені та інших містах України ці процеси практично зупинились.
Інформація про відновлення контактів зараз виглядає радше як елемент політичної гри. У той час, коли українські дипломати наполягають на справедливому миру, який передбачає повернення територій та визнання суверенітету, Кремль говорить про компроміси, що мають влаштовувати обидві сторони. Звучить абстрактно, але у реальності це може означати тиск на Україну з боку Заходу, зокрема якщо Трамп отримає значний вплив у майбутніх виборах.
Для Дональда Трампа тематика України стала частиною його передвиборчої риторики. З одного боку, він критикує адміністрацію Джо Байдена за масштабну допомогу Києву, натякаючи на необхідність «переговорів». З іншого боку, він неодноразово заявляв, що зможе «зупинити війну за 24 години». У цьому контексті його розмова з Путіним набуває нових сенсів.
Трамп, як бізнесмен за натурою, підходить до міжнародної політики з погляду угод. Він не завжди зважає на моральні чи правові аспекти, натомість шукає компроміси, які могли б виглядати ефективно на електоральному рівні. Це викликає занепокоєння в Києві, оскільки такі "угоди" можуть відбутися за рахунок українських інтересів.
У коментарі після розмови Путін згадав про можливу роботу над новим меморандумом між РФ та Україною. З огляду на попередні «меморандуми» на кшталт Будапештського, українське суспільство сприймає такі документи з великою настороженістю. Меморіальні угоди без реальних механізмів контролю та відповідальності вже не раз виявлялися лише деклараціями.
Якщо йдеться про тимчасове припинення вогню, то це може бути тактичний маневр, аби перегрупувати сили, підготувати нові наступальні дії або спробувати розколоти міжнародну коаліцію підтримки України. У свою чергу, будь-який меморандум, який не враховує територіальну цілісність України, лише поглибить конфлікт.
Попри заклики до миру, українська влада неодноразово наголошувала: компроміси можливі лише в межах національних інтересів. Йдеться про повернення всіх окупованих територій, включаючи Крим, виведення військових формувань та притягнення до відповідальності за воєнні злочини.
У цьому контексті будь-які розмови між Трампом і Путіним, що відбуваються без участі України, сприймаються з великою обережністю. Вони можуть мати характер кулуарних домовленостей, у яких інтереси України будуть лише елементом торгу. Утім, історія останніх років довела, що без участі української сторони жодне довготривале рішення не є можливим.
Розмова між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним — це не просто чергова дипломатична подія. Це сигнал, що може передвіщати зміни у глобальному балансі сил, особливо якщо Трамп знову стане президентом США. Його позиція щодо України, прагнення до швидких рішень і прагматичний підхід до геополітики несуть у собі потенційні ризики для всієї Європи.
Україна ж повинна бути готова до різних сценаріїв: як до посилення дипломатичного тиску, так і до нової хвилі підтримки з боку союзників. Сила міжнародної підтримки залежить від єдності Заходу, а не кулуарних розмов тет-а-тет. Історія ще не написала фінал цього конфлікту, але його ключові розділи пишуться вже зараз, у тому числі — за зачиненими дверима.
