У 2022 році українці використали річку Ірпінь як природну зброю: підрив дамби відновив заболочену місцевість і зупинив наступ російських танків на Київ. Сьогодні цей досвід надихає країни ЄС і НАТО на відновлення боліт уздовж східного кордону — щоб поєднати оборону з кліматичною політикою.
Болота є природними пастками для важкої техніки. Водночас вони накопичують вуглець: лише 3% суші планети містять третину всіх запасів CO₂, що вдвічі більше, ніж ліси. Дренаж боліт у Європі для сільського господарства перетворив їх з бар’єру для танків і сховища вуглецю на джерело забруднення та зручний шлях для військової техніки.
ЄС ухвалив Закон про відновлення природи, який зобов’язує відновити 30% деградованих торфовищ до 2030 року. Фінляндія та Польща вже розглядають проєкти, що поєднують екологію та оборону. Варшава включила формування торфовищ до свого «Східного щита» — фортифікаційного проєкту на кордоні з Білоруссю.
Вода і болота неодноразово вирішували долю воєн у Європі — від римських легіонів, розбитих германцями біля трясовини, до радянських втрат у Фінляндії 1940-х років. У 2022 році на північ від Києва багниста місцевість зупинила колони РФ, що стало ключовим фактором оборони столиці.
Фінляндія готує пілотний проєкт з відновлення торфовищ на східному кордоні.
Польща веде перемовини між Міноборони та екологами, визнаючи болота союзником у стримуванні Росії.
Балтія поки обережна, але має 10% території, вкритої торфовищами.
Найбільший супротив походить від аграріїв, які бояться втрати земель. У більшості країн ЄС болота осушували саме для вирощування культур. Екологи пропонують компенсувати селянам відновлення торфовищ і створити ринок продукції з цих земель — від очерету до біоматеріалів.
Відновлення боліт:
- миттєво зупиняє викиди з осушених земель;
- створює природні укріплення для армій;
- забезпечує захист від посух і пожеж;
- відновлює біорізноманіття.
Відновлення боліт може стати новим стратегічним інструментом Європи — одночасно проти танків і проти кліматичних змін. Для України це вже доведений метод оборони, а для НАТО — потенційний «зелений щит», що з’єднає екологію з безпекою.
