Чотири роки тому виборці у Празі відправили популістського мільярдера у відставку. Нині, за опитуваннями, ANO знову на першому місці. Повернення Андрія Бабіша, якого називають «чеським Трампом», має всі шанси відбутися — бодай у форматі міноритарного уряду з ситуативною підтримкою.
Політична арифметика невблаганна: жодна сила не здобуває 101 мандат самостійно. Це означає довгі коаліційні торги, у яких ANO може спиратися як на центристів за окремими голосуваннями, так і на крайні фланги — від лівих до правих євроскептиків.
Ключове питання зовнішньої політики — Україна. За Бабіша Прага ймовірно відмовиться від ролі локомотива з постачання боєприпасів, переклавши ініціативу на НАТО чи партнерів. Це не обов’язково «стоп», але точно — «повільніше» і «обережніше».
Сам Бабіш уникає жорстких формулювань: у дебатах він визнає Росію основною загрозою, проте наголошує на «втомі суспільства» і пріоритеті чеської економіки. Така риторика дає простір маневру між Брюсселем і виборцем біля каси супермаркету.
Внутрішній порядок денний ANO — зниження податків, індексація пенсій, стеля цін на енергоносії, замороження політичних зарплат. Пакет звучить привабливо на фоні інфляції, але ризикує роздути дефіцит і затиснути інвестиції у безпеку та модернізацію.
Медійний пункт програми — скасування зборів на суспільне ТБ і радіо. Опоненти застерігають: це де-факто удар по незалежному мовнику, що відкриває двері до політичного контролю й редизайну інформаційного простору під урядову оптику.
Європейський вектор під кермом Бабіша стане більш транзакційним. Очікуйте торгу «гроші за лояльність»: підтримка спільних рішень ЄС в обмін на гнучкість щодо бюджетних правил, енергопакетів і національних дотацій чеській промисловості.
Парасолька безпеки — НАТО — навряд чи опиниться під сумнівом, але роль Праги як «голосу Східного флангу» може послабитись. Менше ініціативності, більше очікування сигналів великих столиць і прагматичного «утримання» замість «натиску».
Коаліційні сценарії містять ризики. Співпраця з правою SPD (Свобода і пряма демократія) чи лівою Stačilo може притягнути уряд до євроскептицизму, м’якішої лінії щодо санкцій проти Росії та риторики «мир через переговори» без реальних гарантій.
Партнерство з мейнстримом виглядало б стабільніше, але політично токсичне для обох таборів. Тому найбільш імовірний варіант — уряд ANO, що вибудовує голоси «під закон», балансуючи між попитом вулиці та вимогами Брюсселя і Вашингтона.
На тлі дискусій — фактор президента. Петро Павел, екс-генерал НАТО, зберігає вплив у сфері безпеки, та конституційно він радше арбітр, ніж режисер. Його «стримування й противаги» здатні уповільнювати різкі віражі, але не диктувати курс.
Окрема інтрига — чеська «боєприпасна ініціатива». Відмова від її адміністрування Прагою і передача на рівень НАТО зменшать політичний капітал Чехії у Центральній Європі, де вона стала символом швидких рішень та практичної солідарності з Україною.
Фінанси — ахіллесова п’ята популізму. Обіцянки одночасно знижувати податки й підвищувати соціальні виплати працюють у кампанії, але натрапляють на жорстку бюджетну математику. Компромісом може стати секвестр «непопулярних» статей.
Енергетика й ціни — нерв виборця. Кепи на тарифи дадуть короткий ефект, та без інвестицій у модернізацію генерації та мереж — це відкладена проблема. Транзакційний стиль Бабіша шукатиме «швидкі угоди» в ЄС на користь чехів тут і зараз.
Геополітичний контекст тисне. Зміна тону у Празі додасть аргументів Будапешту й Братиславі, послабивши «яструбів» Балтії та Польщі. Це ускладнить єдність санкційних пактів і прискорення оборонних проектів на східному фланзі.
Для України ключові ризики — темп і символи. Навіть без формальної відмови, уповільнення поставок і прохолодніші меседжі створять ефект «втоми», яким скористається Москва. Відтак Києву важливо розширити коаліцію партнерів у регіоні.
Водночас у Бабіша залишаються інституційні обмеження — парламент, президент, зобов’язання в ЄС і НАТО, економічна кон’юнктура. Це робить його уряд імовірно прагматичним, а не ревізіоністським, із преференцією «переглядати швидкість, а не курс».
Виборець ANO голосує гаманцем. У повістці дня — інфляція, кредити, комунальні тарифи. Якщо уряд оперативно знизить соціальне напруження, підтримка «реальної політики» переважить зовнішньополітичні нюанси у внутрішньому дискурсі.
Тому базова ставка — на «керовану переорієнтацію»: менше ідеології, більше торгу, менше публічних ініціатив для України — але без розвороту на 180 градусів. Від того, як швидко ЄС підставить плече економічно, залежить і твердість політики Праги.
Підсумок: реванш Бабіша — не кінець чеської проєвропейської траєкторії, а її транзакційна версія. Для Києва й союзників це сигнал збільшити «пакет стимулів» — від інвестицій до безпеки — аби стримати популістські спокуси й зберегти стратегічну лінію.
