Український прикордонник Олексій Ружиненко, який служив на КПВВ “Чонгар” на адміністративній межі з окупованим Кримом, став свідком і жертвою одного з найтрагічніших епізодів початку широкомасштабної війни. Потрапивши у полон та провівши в російських в'язницях 2 роки і 4 місяці, він розповів про свої переживання та пояснив, чому російська армія так легко змогла прорвати українську оборону на півдні.
В інтерв'ю виданню “Крим. Реалії” Ружиненко зізнався: “Мені здається, що просто здали нас і все. Слів навіть немає. Просто здали і все”. Ця проста й водночас глибоко болісна відповідь дає зрозуміти, що українські сили на цьому напрямку виявилися неготовими до стрімкого наступу ворога.
Раптовий наступ та недоліки в обороні
З початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року російські війська швидко прорвалися на півдні України. КПВВ “Чонгар”, розташований на стратегічному перехресті між Херсонською областю та окупованим Кримом, став одним із перших об'єктів, що опинився під атакою. Попри те, що українські прикордонники й військовослужбовці знали про загрозу, підготовка до стримування противника залишала бажати кращого.
Олексій розповів, що йому було важко повірити у швидкість та рішучість наступу. Він і його колеги не були забезпечені достатньою кількістю техніки, озброєння та підтримки. “Ми не очікували такого напору. Нас просто не було кому прикрити”, — зазначив прикордонник. Це призвело до швидкого прориву російських військ та подальшої окупації територій на півдні України.
Доля захисників “Чонгару”
Після того, як російські війська взяли під контроль КПВВ “Чонгар”, Олексій Ружиненко разом із іншими українськими військовослужбовцями потрапив у полон. Він провів 2 роки і 4 місяці у в'язницях, де зазнавав фізичного та психологічного тиску. Проте навіть у таких важких умовах він не втратив віри в Україну.
“Так, був у Криму. Тільки тоді, коли нас взяли в полон”, — згадує він із сумом, додаючи, що найважливіші моменти служби пов'язані з Чонгаром та півднем Херсонщини. Для нього ці місця були не просто робочою зоною, а частиною життя, де він проводив дні й ночі, спостерігаючи за мальовничими заходами сонця та красою природи.
“Мені сподобався Чонгар, в принципі. Краєвид такий класний. Там захід сонця. Чудово було. Особливо стоїш такий на вишці, дивишся, сонце піднімається”, — з теплом у голосі розповідає Ружиненко. Ці моменти, які він провів на службі, залишилися в його пам'яті як символ стійкості та надії.
Чому здали позиції?
Питання, чому росіянам вдався бліцкриг на півдні, залишається болючим для багатьох. Відповідь Олексія, що “нас просто здали”, свідчить про можливі прорахунки в командуванні, відсутність координації та належної підтримки з боку вищого керівництва. Важливим фактором була також недостатня готовність оборонних споруд та нестача ресурсів для ефективного стримування.
На думку багатьох експертів, російська армія вдало використала перевагу в чисельності та озброєнні. Стратегічний напрямок на півдні дозволив швидко з'єднати окупований Крим із материковою частиною України, що створило серйозні логістичні й військові проблеми для української сторони.
Життя після полону
Повернувшись з полону, Олексій Ружиненко неодноразово розповідав про важкі моменти, які йому довелося пережити. Незважаючи на весь біль і страждання, він зберігає віру в перемогу України та намагається донести важливість солідарності та стійкості серед українців.
Його слова та історія залишаються нагадуванням про те, як важливо мати ефективне військове командування, забезпечення та підготовку. І хоча події лютого 2022 року принесли важкі втрати, Україна й досі бореться за своє майбутнє, беручи уроки з кожного етапу цієї важкої війни.
Висновок
Історія прикордонника Олексія Ружиненка — це не лише свідчення про важкі обставини початку війни, а й нагадування про людську стійкість, віру та любов до рідної землі. Його досвід має стати уроком для військових і цивільних про необхідність бути готовими до будь-якої загрози та боротися до останнього за свою незалежність та свободу.
