Історія, що розгорнулася навколо роботи екстреної медичної допомоги в Києві, знову оголила болючу тему війни в місті: як саме функціонують служби порятунку тоді, коли кожна хвилина може стати вирішальною, а навколо продовжують лунати вибухи. Після сюжету про пораненого киянина Юрія Терещука, який заявив про труднощі з викликом “швидкої” під час російської атаки, у Kyiv City State Administration змушені були публічно пояснити, як насправді працює система та чому окремі випадки не можна сприймати як загальну картину.
За словами чоловіка, він отримав поранення під час одного з масованих ударів по столиці. Він стверджував, що двічі телефонував до екстреної служби: спочатку не отримав відповіді, а вдруге почув, що бригада зможе виїхати лише після завершення повітряної тривоги. Ця заява викликала широкий резонанс і хвилю обговорень у суспільстві, адже мова йшла про критичний момент, коли зволікання може коштувати життя.
Втім, ситуація виявилася значно складнішою, ніж емоційний фрагмент із відео. Як повідомляє TSN, у підсумку до постраждалого прибули як державна, так і приватна медичні бригади, які надали допомогу та транспортували його до лікарні. Сам випадок, за даними репортажу, належав до категорії критичних викликів, де рішення про реагування приймається максимально швидко і з урахуванням обставин безпеки.
У Департаменті охорони здоров’я Kyiv City State Administration категорично заперечили твердження про системні проблеми чи затримки реагування. Там наголосили: екстрена медична допомога у столиці не припиняє роботу навіть під час повітряних тривог і масованих атак. Але водночас медики працюють у реальності, де кожен виїзд може бути пов’язаний із ризиком для їхнього життя.
Щодня в Києві чергують близько 130 бригад Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Це сотні людей, які залишаються на зміні навіть тоді, коли місто перебуває під загрозою нових ударів. У КМДА підкреслюють: система не зупиняється ні на хвилину, а рішення про виїзд у момент небезпеки ухвалює керівник бригади, оцінюючи ситуацію на місці.
У відомстві навели й масштабну статистику, яка демонструє реальний обсяг роботи медиків за час повномасштабної війни. З 24 лютого 2022 року столична екстрена допомога здійснила 4687 виїздів безпосередньо на місця обстрілів. Медики працювали на 1687 різних локаціях, де надали допомогу 2501 постраждалому, серед яких 192 дитини. Ці цифри — не просто статистика, а тисячі реальних історій порятунку під звуки сирен і вибухів.
Окремо підкреслюється і роль медиків у евакуації поранених військовослужбовців. За даними КМДА, понад 21 тисяча бригад брали участь у транспортуванні більш ніж 22 тисяч поранених між евакуаційними потягами та лікарнями Києва й області. Це величезний логістичний і людський ресурс, який працює без паузи вже кілька років поспіль.
У Department of Health Kyiv City State Administration також навели приклади роботи під час масованих атак. Наприклад, під час одного з ударів 3 червня 2026 року медики працювали одночасно на десятках локацій, залучивши десятки бригад і допомігши десяткам постраждалих, серед яких були й діти. Аналогічно 15 червня медична система знову реагувала в умовах масштабного навантаження, коли допомога була потрібна одразу на багатьох адресах міста.
Ці приклади показують головне: робота екстреної медицини — це постійний баланс між швидкістю реагування і безпекою самих медиків. У момент, коли місто перебуває під загрозою, кожне рішення має подвійний вимір — врятувати життя пацієнта і не наражати на смертельну небезпеку тих, хто приїжджає на виклик.
Саме тому в КМДА наголошують: поширення неперевіреної або вирваної з контексту інформації може створювати викривлену картину і підривати довіру до служби, яка щодня працює на межі можливостей. Медики не просто “виїжджають” — вони приймають рішення в реальному часі, часто під тиском вибухів і повторних загроз.
У відомстві закликають суспільство та медіа відповідальніше ставитися до таких чутливих тем. Адже за кожним викликом стоїть не лише статистика, а й людське життя, яке залежить від злагодженої роботи системи, що продовжує функціонувати навіть у найскладніших умовах.
Історія, що почалася з емоційної заяви одного киянина, зрештою переросла у ширшу розмову про межі можливого для екстреної медицини під час війни. І ця розмова, схоже, ще далека від завершення.
