Дискусія щодо причин, через які Росія продовжує завдавати ударів по території України, отримала новий резонанс після заяв політолога Володимира Цибулька. Він відреагував на публічні звинувачення на адресу колишнього Головнокомандувача Збройних сил України, наголосивши, що твердження про нібито відсутність пріоритету щодо знищення російських пускових установок не відповідають дійсності.
За словами Цибулька, ще за часів роботи попереднього керівництва ЗСУ саме пускові установки, з яких здійснювалися атаки по українській території, були визначені серед ключових цілей для українських сил, що спеціалізуються на проведенні спеціальних операцій та глибинній розвідці. Йдеться насамперед про підрозділи Головного управління розвідки Міністерства оборони України та Сили спеціальних операцій.
Політолог стверджує, що українські військові системно працювали над ліквідацією таких об'єктів там, де вони були доступними для ураження. Як приклад він навів тимчасово окупований Крим, де українські безпілотники неодноразово атакували військову інфраструктуру Росії, включаючи пускові установки та інші важливі об'єкти.
На його думку, головна проблема полягає не у визначенні пріоритетів, а у технічних можливостях української армії. Цибулько зазначає, що українська розвідка володіє інформацією про місця розташування значної кількості російських пускових установок, які знаходяться безпосередньо на території Російської Федерації. Однак можливості для їхнього ураження залишаються обмеженими через недостатню кількість далекобійних засобів ураження.
Саме цей фактор, на його переконання, є ключовим поясненням того, чому не всі виявлені цілі можуть бути знищені. Політолог наголошує, що наявність розвідувальних даних сама по собі не гарантує можливості завдати удару. Для цього необхідне сучасне озброєння відповідної дальності, кількість якого залишається недостатньою.
Цибулько також висловив думку, що питання забезпечення українських військ необхідними далекобійними засобами ураження належить до компетенції Міністерства оборони. Саме оборонне відомство, за його словами, має відповідати за формування відповідних спроможностей, які дозволять ефективніше знищувати військові об'єкти противника далеко за лінією фронту.
Окрему увагу експерт приділив темі відповідальності за наслідки російських атак. Він застеріг від спроб перекладати всю провину виключно на військове командування, підкресливши, що рішення під час війни ухвалюються не лише військовими, а й політичним керівництвом держави. Саме тому, на його думку, оцінка ситуації повинна бути комплексною та враховувати повноваження всіх органів, які беруть участь у плануванні оборони країни.
Заяви Цибулька пролунали на тлі активних суспільних дискусій щодо ефективності української оборони, розвитку далекобійних можливостей та способів протидії регулярним ракетним ударам по українських містах. Ця тема залишається однією з найбільш чутливих, адже саме можливість завдавати ударів по військовій інфраструктурі на великій відстані багато експертів називають одним із ключових чинників стримування подальших атак.
Водночас питання розвитку українського далекобійного потенціалу продовжує залишатися одним із пріоритетів як для вітчизняного оборонно-промислового комплексу, так і для міжнародних партнерів, які поступово розширюють номенклатуру озброєння, що передається Україні. На думку військових аналітиків, саме збільшення кількості сучасних високоточних засобів ураження може суттєво вплинути на здатність нейтралізовувати пускові установки та інші стратегічно важливі військові об'єкти ще до моменту застосування ними озброєння.
Таким чином, дискусія, що розгорнулася навколо відповідальності за незнищені російські пускові установки, вкотре порушила значно ширше питання — співвідношення між наявністю розвідувальної інформації, технічними можливостями української армії та відповідальністю різних державних інституцій за забезпечення необхідних засобів для ефективної оборони країни.
