На Землі існує гігантська територія без власника: чому країни досі не можуть поділити загадкову Землю Мері Берд
Коли мова заходить про карту світу, здається, що кожен клаптик суші давно розподілений між державами. Проте існує виняток, який і сьогодні залишається однією з найбільших географічних загадок планети. У самому серці Антарктиди розташована Земля Мері Берд — величезний регіон, що не належить жодній країні. Його площа перевищує території Ірану чи Монголії та майже вп'ятеро більша за Польщу, однак вже майже сто років жодна держава офіційно не заявила на нього свої права.
Ця унікальна ситуація виникла не випадково. Історія Землі Мері Берд бере початок у першій половині ХХ століття, коли американський полярний дослідник адмірал Річард Евелін Берд здійснив низку масштабних експедицій до Західної Антарктиди. Саме його команда вперше детально дослідила й нанесла на карту величезну частину крижаного континенту. Попри це, навіть Сполучені Штати, які могли претендувати на відкриті території, зрештою відмовилися від офіційних територіальних вимог.
Саме тому Земля Мері Берд сьогодні вважається найбільшою незаявленою територією на планеті. Її особливий статус робить цей регіон предметом не лише наукового інтересу, а й дедалі активніших геополітичних дискусій.
Попри відсутність державної належності, Земля Мері Берд має величезне значення для всього людства. Саме тут учені отримують дані, які допомагають зрозуміти процеси глобального потепління, зміни рівня Світового океану та майбутнє клімату Землі.
Останні наукові відкриття лише посилили увагу до цього регіону. Дослідження показали, що під льодовиковим покривом приховані потужні джерела геотермального тепла. Вчені ще у 2020 році дійшли висновку, що тепловий потік під льодом приблизно на 50% перевищує попередні оцінки. Це означає, що танення криги відбувається не лише через підвищення температури повітря, а й знизу, під впливом внутрішнього тепла планети.
Ще більш сенсаційними стали результати міжнародного дослідження, оприлюднені у 2024 році. Науковці виявили щонайменше 138 гарячих точок, які пов'язані з величезним мантійним плюмом, що простягається приблизно на 1200 кілометрів углиб Землі. Така прихована вулканічна система може істотно впливати на швидкість руйнування льодовикового покриву.
Особливу тривогу викликає взаємозв'язок цих процесів із льодовиком Туейтса, який нерідко називають "льодовиком Судного дня". Саме він є одним із найнестабільніших льодовиків Антарктиди, а його танення може суттєво прискорити підвищення рівня світового океану. За оцінками дослідників, внутрішнє тепло вже зараз спричиняє додаткове танення приблизно на 15 сантиметрів щороку — значно швидше, ніж передбачалося ще кілька років тому.
Саме через це Земля Мері Берд дедалі частіше називають природною лабораторією планетарного масштабу. Дані, отримані тут, використовують для вдосконалення кліматичних моделей, прогнозування погодних змін та оцінки ризиків для прибережних регіонів у всьому світі.
Водночас інтерес до Антарктиди давно вийшов за межі науки. Ще у 1959 році було укладено Договір про Антарктику, який заборонив нові територіальні претензії та закріпив використання континенту виключно в мирних і наукових цілях. Саме цей документ уже понад шість десятиліть стримує можливі суперечки між державами.
Однак сучасні події демонструють, що конкуренція навколо Антарктиди лише посилюється. Провідні світові держави активно інвестують у нові дослідницькі програми, сучасні станції та високотехнологічне обладнання. Китай оголосив про запуск мобільної бази з підводними безпілотниками, Сполучені Штати значно збільшили фінансування антарктичних досліджень, а Європейський Союз реалізує масштабний проєкт Beyond EPICA, спрямований на буріння найглибших льодових кернів.
Причина такого інтересу полягає не лише у можливих природних ресурсах. Найціннішим активом сьогодні стає інформація. За оцінками Організації Об'єднаних Націй, понад третина сучасних кліматичних моделей світу базується саме на даних, отриманих в Антарктиді. Від точності цих досліджень залежить прогнозування рівня океану, майбутніх природних катастроф та навіть економічне планування багатьох країн. Експерти оцінюють економічну цінність таких даних у понад 60 мільярдів доларів щороку.
Працювати у Землі Мері Берд надзвичайно складно. Взимку температура може опускатися до мінус 80 градусів Цельсія, швидкість вітру перевищує 100 кілометрів на годину, а дослідники залишаються практично повністю ізольованими від зовнішнього світу протягом восьми місяців. Саме тому дедалі більшого значення набувають автоматизовані наукові комплекси, які працюють завдяки сонячній та вітровій енергії, безперервно передаючи супутникові дані.
Відсутність офіційного власника породила й незвичні явища. За останні десятиліття ентузіасти неодноразово проголошували тут вигадані держави, серед яких Велике герцогство Вестарктика, Королівство Фінісмунд та Льодовикова республіка. Юридичної сили такі проєкти не мають, однак демонструють, наскільки сильно цей загадковий куточок планети продовжує захоплювати людську уяву.
Майбутнє Землі Мері Берд сьогодні залишається відкритим питанням. Якщо глобальне потепління прискорюватиметься, а доступ до потенційних природних ресурсів стане простішим, геополітичний інтерес може лише зрости. Водночас дедалі більше експертів наголошують, що саме збереження цього регіону як міжнародної наукової території є найкращою гарантією того, що людство й надалі отримуватиме безцінні знання про процеси, від яких залежить майбутнє всієї планети. Земля Мері Берд залишається одним із небагатьох місць на Землі, де головною цінністю поки що є не політичний контроль, а наука, яка допомагає зрозуміти, яким буде світ у найближчі десятиліття.
