Можливість нового саміту Путін–Трамп знову опинилася в центрі глобальної уваги. Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявив, що зустріч «на порядку денному» і діалог між Росія та США триває по «всіх каналах». Для України це сигнал не лише про дипломатія, а й про ризики кулуарних компромісів.
Рябков наголошує: контакти між Москвою та Вашингтоном не припинялися, а формати спілкування добре налагоджені. Він описує прогрес у діалозі як «вражаючий», підкреслюючи, що значна частина переговорів не є публічною. На цьому фоні тема новий саміт Путін–Трамп набуває стратегічної ваги для майбутнього війна в Україні.
Остання зустріч президентів відбулася в Алясці у серпні 2025 року і не дала прориву: сторони не змогли домовитися ні про припинення вогню, ні про проміжні кроки. Запланований потім саміт у Будапешті взагалі був скасований через небажання Москви пом’якшити максималістські вимоги щодо України.
На цьому тлі слова Рябкова, що «пошук шляху вперед триває», слід читати в контексті американський мирний план із 28 пунктів. Саме навколо нього зараз точаться запеклі дискусії між США, ЄС та Київ. Саміт Путін–Трамп може стати майданчиком для закріплення цих параметрів у форматі домовленостей двох наддержав.
Для України це створює подвійний виклик. З одного боку, будь-який прямий діалог між США й Росія впливає на поле бою, де українські війська стримують агресія. З іншого — ризик у тому, що ключові контури майбутньої угоди можуть бути погоджені без участі Києва, а вже потім презентовані як «єдино реалістичний» варіант.
Рябков одночасно просуває інший трек — ядерне стримування. Він заявляє, що прогрес у діалозі США–Росія «вражаючий», і натякає на потенційні контакти щодо ядерна безпека. У Вашингтоні Трамп давно прагне включити Китай до переговорів про скорочення ядерні озброєння, але Москва демонстративно не хоче тиснути на Пекін.
Росія підкреслює, що не має «питань до Китаю» в сфері контролю над озброєннями й не отримувала офіційних пропозицій від США щодо тристороннього формату. Це дозволяє Кремлю одночасно виглядати «відкритим до діалогу» з США та лояльним партнером для Пекіна, зміцнюючи трикутник Росія–Китай на тлі війна в Україні.
Для Вашингтона новий саміт Путін–Трамп — шанс показати виборцям, що США «керують процесом» мирні переговори. Багато кроків, включно з ініціативою 28-пунктного плану, вже показали бажання Трампа швидко продемонструвати результат — навіть ціною жорстких вимог до Україна щодо територіальні поступки та обмеження армії.
Саме тому Київ уважно стежить за кожним сигналом із Москви та Вашингтона. Українська влада вже погодилась на консультації зі США у Швейцарії, щоб обговорити рамки можливої угоди і захистити ключові червоні лінії: суверенітет, недоторканність кордонів, реальні безпекові гарантії без нав’язування «нейтралітету».
У цьому контексті потенційний саміт Путін–Трамп може стати як шансом, так і загрозою. Якщо Україна і союзники будуть інтегровані в процес, переговори здатні закласти основу справедливого миру. Якщо ж саміт пройде в логіці «великих угод» за спиною Києва, він ризикує перетворитися на ще одну спробу перекроїти карту Європи.
Сергій Рябков, говорючи про «все працює», фактично підтверджує, що канали США–Росія не лише збережені, а й активізовані. Для Кремля це інструмент обходу санкції та спроби повернутися до статусу рівноправного гравця. Для США — спосіб тримати контроль над ескалацією, особливо в ядерній сфері.
Європейські столиці намагаються не випасти з цієї формули. Паралельно вони готують власні формати — від Женеви до Лондона й Гааги, де обговорюється підтримка України, майбутні гарантії НАТО та модель миру, яка не винагороджує агресора. Для Брюсселя головне — не допустити домовленостей, що суперечать європейській безпеці.
Для українського суспільства перспектива чергового саміту Путін–Трамп сприймається крізь призму досвіду. У 2014 і 2022 роках недооцінка Кремля, віра в «стримування через діалог» закінчилися повномасштабним вторгненням. Тому нині мирні переговори мають сенс лише тоді, коли війна в Україні не завершується легалізацією окупації.
Ключова інтрига — чи стане майбутній саміт, якщо його узгодять, рамкою для доопрацювання плану, в якому будуть враховані вимоги України та ЄС, або ж майданчиком, де Путін спробує продавити свої умови під вивіскою «компромісу». Від того, наскільки узгоджено діятимуть США, Європа та Київ, залежить вихід.
З огляду на риторику Трампа й заяви Рябкова, можна очікувати, що тема ядерна безпека й далі буде однією з головних на будь-якому саміті. Вашингтон прагне показати прогрес у контролі над озброєннями, Москва — добитися послаблення санкції та зняття політичної ізоляції. І саме тут позиція Україна має звучати чітко.
Підсумовуючи, можливий новий саміт Путін–Трамп — не просто чергова зустріч лідерів, а вузлова точка, де зійдуться війна в Україні, ядерне стримування та майбутня архітектура безпеки. Для Києва головне, щоб дипломатія не перетворилася на торг територіями. Для світу — щоб «мир за чужий рахунок» не став нормою міжнародної політики.
