У Данії знову спалахнула етична дискусія щодо поводження з тваринами. Зоопарк міста Ольборг звернувся до громадян із незвичною пропозицією: передати домашніх улюбленців — кроликів, морських свинок, курей, а в окремих випадках навіть коней — як корм для хижих тварин. За словами адміністрації, це дозволяє "імітувати природний ланцюг живлення" і забезпечує левам, рисям та тиграм "повноцінну поведінку та харчування".
На сайті зоопарку чітко вказано: тварин, які передаються, буде "гуманно приспано" досвідченим персоналом. Дрібну живність приймають у будні з 10:00 до 13:00, максимум чотири тварини за раз. У випадку з кіньми процедуру подано більш докладно: кінь доставляється живим, присипляється ветеринаром і доглядачем, після чого розбирається як корм.
Цей підхід викликав хвилю критики у соцмережах. Один із коментаторів назвав це "жахливою тенденцією байдужості до тварин", а інший зазначив, що "годувати хижаків домашніми улюбленцями — абсолютно неприйнятно".
Втім, чимало користувачів підтримали ініціативу. Дехто навіть дякував зоопарку за "професіоналізм" і описував свій досвід передачі кролика як "приємний і добре організований".
Сіньє Флівгольм, яка відвідує зоопарк уже 40 років, розповіла, що хотіла пожертвувати свого коня, якого потрібно було приспати через серйозну хворобу копит. Однак, оскільки тварина важила понад 900 кг, зоопарк її не прийняв. Коня передали іншій організації — для виробництва біопалива та добрив.
Альтернатива для тварин, що доживають віку, справді дискусійна: традиційна евтаназія та кремація, або участь у натуральному циклі життя в екосистемі зоопарку. Представники зоопарку підкреслюють, що такий підхід запобігає харчовим відходам, дозволяє тваринам реалізувати природні інстинкти та знижує потребу у штучно сформованих дієтах для хижаків.
Це не перший випадок, коли зоопарки Данії привертають увагу світової спільноти подібними методами. У 2014 році Копенгагенський зоопарк уславився тим, що приспав здорового жирафа Маріуса через "надлишкові гени". Його тіло використали як корм для левів, а саму процедуру розтину показали публічно, позиціонуючи це як освітній захід.
Згодом цей же зоопарк приспав двох левенят і їхніх батьків, аби уникнути інбридингу та агресії з боку нового самця. Такі дії викликали хвилю обурення у захисників тварин, але водночас стали маркером різниці між підходами до зооменеджменту в Європі та США. Американські зоопарки здебільшого обирають стерилізацію, тоді як європейські дозволяють розмноження — з подальшим контрольованим присиплянням "надлишкових" тварин.
У випадку з Ольборзьким зоопарком мова йде не про евтаназію диких тварин, а про використання вже приречених домашніх — тих, кого власники все одно планували приспати через вік чи хворобу. Запроваджена практика викликає питання етики, але водночас зачіпає важливу тему: як суспільство має поводитися з тілом тварини після смерті?
Ініціатива зоопарку — віддзеркалення ширшої філософії, де смерть тварини не означає повне знищення її тіла, а стає частиною харчового ланцюга. Але чи готове суспільство сприймати це як "природний цикл", коли йдеться не про дику здобич, а про улюблену морську свинку або коня, який служив людині роками?
Відповідь на це запитання лежить не тільки в площині зоології, а й у глибинах людського емоційного зв’язку з тваринами. Для одних це — розумне рішення без відходів. Для інших — неприпустиме перетворення улюбленців на корм.
