Коли США та Ізраїль розпочали удари по Ірану наприкінці лютого, операція виглядала як чергова кампанія американської військової переваги: швидкі удари високоточною зброєю, повітряна домінація та технологічна перевага. Проте вже на третьому тижні війни ситуація виявилася значно складнішою.
Незважаючи на значно менший оборонний бюджет, Іран створив арсенал ракет і безпілотників, який став серйозним викликом для американських сил. Масоване використання дешевих ударних дронів і балістичних ракет змушує США витрачати дорогі перехоплювачі, ресурси яких обмежені.
За попереднім аналізом «Дейком», ця війна демонструє нову стратегічну асиметрію: дешеві масові технології можуть виснажувати навіть найпотужніші військові системи світу.
Одним із головних інструментів Ірану стали дрони Shahed-136. Вони використовують прості технології — гвинтовий двигун і базову електроніку — тому коштують приблизно 20–50 тисяч доларів за одиницю.
Для їхнього перехоплення США та союзники часто застосовують ракети Patriot PAC-3, кожна з яких коштує приблизно 4 мільйони доларів. Такий дисбаланс створює значний фінансовий і логістичний тиск на оборонні системи.
За перші шість днів війни лише по території Об’єднаних Арабських Еміратів було запущено понад 1000 Shahed, тоді як балістичних ракет було близько 200.
В результаті США та їхні союзники, ймовірно, використали понад тисячу ракет PAC-3 для перехоплення цих атак — майже удвічі більше за річний обсяг виробництва таких ракет.
Крім безпілотників, Іран також використовує балістичні ракети середньої дальності. До початку війни країна мала приблизно 2500 таких ракет з дальністю до 2000 кілометрів.
Іран роками розвивав цю програму, використовуючи технології з Китаю, Росії та Північної Кореї. Частина цих ракет змогла прорвати системи ППО союзників США в регіоні.
Особливу проблему створюють іранські ракети типу 358 — мобільні зенітні системи з інфрачервоним наведенням. Вони не використовують радар, тому літаки не отримують попередження про наведення до моменту запуску.
Такі системи вже обмежили здатність США встановити повний контроль над повітряним простором Ірану. Пентагон визнає, що американські сили змогли досягти лише повітряної переваги, але не повної повітряної домінації, як у попередніх війнах.
Іранські удари також пошкодили важливу військову інфраструктуру союзників США. Зокрема, балістичні ракети влучили у штаб П’ятого флоту США в Бахрейні, а в Йорданії було пошкоджено радар системи THAAD — однієї з найсучасніших систем протиракетної оборони.
США також втратили щонайменше сім безпілотників MQ-9 Reaper від початку бойових дій.
Через загрози для авіації американські сили були змушені активніше використовувати дальнобійні крилаті ракети, такі як Tomahawk. Проте їх виробляють менше ніж 100 одиниць на рік, що робить їх стратегічно обмеженим ресурсом.
Пентагон вже обговорює можливість додаткового фінансування війни. У Конгресі звучать оцінки, що кампанія може вимагати до 50 мільярдів доларів. За перші два дні боїв витрати на боєприпаси могли скласти близько 5,6 мільярда доларів.
Водночас американська оборонна промисловість не може швидко збільшити виробництво складних ракетних систем. Навіть плани збільшення виробництва ракет Patriot до понад 2000 на рік можуть реалізуватися лише до 2030 року.
Це створює дилему для США: якщо війна затягнеться, Вашингтон може бути змушений перекидати системи ППО з інших регіонів світу.
Саме тому союзники почали допомагати. Австралія, наприклад, направляє до регіону літак раннього попередження E-7A Wedgetail та ракети для перехоплення дронів.
Україна також запропонувала власні системи боротьби з безпілотниками, базовані на досвіді протидії російським атакам Shahed.
Аналітики вважають, що ця війна може стати переломним моментом у військовій стратегії. Масове використання дешевих безпілотників змушує переглядати традиційну модель протиповітряної оборони.
І якщо конфлікт триватиме, ключовим питанням стане не лише військова перевага, а й економіка війни — хто швидше вичерпає свої ресурси: Іран із дешевими дронами чи США з дорогими системами перехоплення.
