Після удару по двох житлових будівлях, які стали об'єктом нападу Ізраїлю через їхній зв'язок з "Хезболлою", сім'ї загиблих і зниклих безвісти не відходять від місця трагедії, очікуючи новин про долю своїх рідних.
На жвавій вулиці Бейрута, де ще зовсім недавно лунали дитячі голоси і було чути побутові звуки звичайного життя, тепер панує гнітюча тиша. Лише зрідка її порушують сирени швидких або важка техніка, яка повільно розбирає завали. Жінка з червоними від сліз очима відкидає будь-які спроби родичів відвести її від обгорілого каркаса будинку, що колись був домом для її онука та його сім'ї.
"Як я можу піти? Я не можу," — говорить Наджва Кубайсі, її голос зривається на плач. "Я хочу залишитися тут, доки не дізнаюся хоч якусь новину."
Наступного дня після ізраїльського авіаудару по передмістю Бейрута, в результаті якого загинули члени "Хезболли" та невинні мирні жителі, десятки людей чекають на звістки про долю своїх близьких, які залишилися під завалами. Вибух зруйнував два житлові будинки, у яких мешкали сім'ї бойовиків "Хезболли" та цивільні, які не встигли евакуюватися. Ліванське міністерство охорони здоров'я повідомило, що кількість загиблих зросла до 37, серед них троє дітей.
Вічна тривога та очікування
Серед купи бетонних уламків та обвуглених конструкцій — люди з розпачливими поглядами, які не відходять від місця трагедії. Рятувальники працюють цілодобово, намагаючись звільнити тих, хто міг залишитися живим під тоннами зруйнованих стін. Кожен витягнутий з-під завалів фрагмент будівлі — це надія, яка може обернутися як на радість, так і на безкінечний біль втрати.
Крики сирен швидкої допомоги розривають тишу, поки лікарі та волонтери намагаються врятувати поранених, яких вдається знайти. Пані Кубайсі розповідає, що її син залишився живим, оскільки був поза будівлею під час нападу. Проте, її невістка та онук були вдома, і вона досі не знає, що з ними сталося.
У соціальних мережах розгортаються драматичні сцени — родини публікують фотографії зниклих безвісти, додаючи номери телефонів у надії, що хтось побачить їхніх рідних серед поранених у лікарнях. Інші викладають зображення дітей, які потрапили до медичних закладів без супроводу дорослих, намагаючись знайти їхніх батьків чи опікунів.
Громадські настрої та надії на помсту
Суботній ранок у Бейруті видався особливо напруженим. Мешканці обговорюють події попереднього дня, обмінюючись новинами про своїх рідних та знайомих, яких вони втратили або шукають. Дехто з них сподівається, що "Хезболла" відповість на ізраїльський удар, прагнучи помсти за загиблих. Водночас, інші тихо сумніваються, як організація, що вважається найсильнішим регіональним ворогом Ізраїлю, могла допустити настільки глибоке проникнення ізраїльської розвідки у свої ряди.
"Хезболла" — це не лише воєнізоване угруповання, яке є одним з найбільш впливових союзників Ірану в регіоні, але й політична організація, яка користується підтримкою значної частини ліванських шиїтів. Багато з них підтримували "Хезболлу" навіть під час попередніх воєн з Ізраїлем, незважаючи на численні жертви серед мирного населення. Організація надає широкий спектр соціальних послуг, включаючи медичну допомогу та безкоштовну освіту, що робить її ще більш впливовою серед населення.
Заклик до дій
Хоча гнів і біль від втрати рідних відчутні у кожному кутку цього міста, багато хто вважає, що "Хезболла" не повинна діяти необдумано. Прихильники організації наголошують, що вони готові підтримати будь-яке рішення її лідера Хасана Насралли, яке він вважатиме найкращим для майбутнього Лівану.
У суботу журналісти, близькі до "Хезболли", опублікували відео, на якому видно, як крани та бульдозери розбирають завали навколо величезної вирви, що залишилася після вибуху. Над руїнами висить густий пил, який поглинає звуки та видимість. Робота триває, але час іде, і надія знайти живих під уламками тане з кожною годиною.
Біля зруйнованих будівель пані Кубайсі не вимагає від "Хезболли" негайної помсти. Вона звертається до арабських країн, закликаючи їх не залишатися осторонь: "Ми хочемо, щоб арабські країни припинили мовчати, щоб вони щось зробили проти цих злочинів."
Висновок
Жахіття, які переживають родини зниклих безвісти, є ще одним свідченням того, як війна руйнує життя не лише тих, хто бере в ній участь, але й мирних жителів, які втрачають своїх близьких і залишаються у невідомості щодо їхньої долі. На вулицях Бейрута лунають заклики до справедливості, але, як і завжди у цьому тривалому конфлікті, вони часто залишаються без відповіді.
Сьогодні сім'ї загиблих і зниклих безвісти продовжують свої пошуки, сподіваючись на диво. Вони чекають на новини, які можуть принести як полегшення, так і безмежний біль. Вони залишаються надією на те, що хоча б один голос буде почутий серед гулу зброї та руйнувань.
