Навіть за мірками непередбачуваного Дональда Трампа його слова на Генасамблеї ООН стали сенсацією. Після місяців заяв, що Україна має погодитися на втрату територій і рухатися до миру, президент США несподівано написав у Truth Social: «Україна за підтримки ЄС здатна воювати і ВІДВОЮВАТИ всі свої землі у первісних кордонах».
На перший погляд, це виглядало як тріумф Києва: Вашингтон визнає можливість повної перемоги. Але уважніше прочитання сигналу відкриває іншу картину.
Трамп, відомий тим, що його вражає сила і успіх, не стільки обіцяє підтримку, скільки фіксує слабкість Москви, яка так і не змогла зламати меншу за розмірами державу.
У своїй промові він навіть назвав Росію «паперовим тигром». Проте далі прозвучало холодне: «Ми продовжимо постачати зброю НАТО для того, щоб вони робили з нею, що забажають.
Успіхів усім». Жодної конкретики щодо посилення американської участі, нових санкцій чи фінансування української оборони. Лише обіцянка не заважати європейцям самим платити за цю війну.
Урсула фон дер Ляєн, президент Європейської комісії, минулого тижня. «Настав час закрити кран», – сказала вона в п’ятницю, маючи на увазі російські санкції — Паскаль Бастьєн
Парадокс у тому, що цей «розворот» радше виглядає жестом дистанціювання. Трамп вкладає відповідальність на ЄС та НАТО, демонструючи, що США не готові брати на себе тягар. Він дає зрозуміти: Америка продаватиме зброю, але не стане головним спонсором української перемоги.
Для Зеленського це складна дилема. З одного боку, він отримав дипломатичний подарунок: визнання можливості відновлення кордонів 1991 року з уст президента США. З іншого боку, у словах Трампа відчувається байдужість і навіть втома від ролі посередника. Після провалу його амбіційної спроби організувати переговори з Путіним в Алясці, де не було досягнуто жодних зрушень, Трамп, схоже, зрозумів: завершити війну йому не під силу.
Тому його теперішня риторика радше нагадує спробу зняти з себе відповідальність. Він сигналізує Заходу: «Розбирайтеся самі». Для Путіна це, можливо, не найкраща новина — але й для Києва теж. Бо справжнього зобов’язання від Вашингтона, як і раніше, немає.
У підсумку за красивими словами стоїть холодна реальність. Трамп не змінює баланс сил у війні. Він лише змінює риторику, залишаючи Зеленському і Європі більше обіцянок, ніж гарантій. І в цьому сенсі несподіваний розворот може виявитися набагато менш оптимістичним, ніж здається з першого погляду.
У вівторок президент Трамп виголосив захопливу 56-хвилинну промову в Організації Об'єднаних Націй — Даг Міллс
