Майбутнє українського Донбасу знову опинилося в епіцентрі міжнародних переговорів про завершення війни. Саме питання територій, які Росія прагне отримати повністю, але досі не контролює, стало однією з ключових тем контактів представників адміністрації президента США Дональда Трампа з українською та російською сторонами.
Про це повідомляє Financial Times із посиланням на людей, знайомих із перебігом дипломатичних консультацій. За даними видання, американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер під час поїздок до Києва та Москви зосередилися не стільки на новому масштабному плані, скільки на спробі повернути сторони до вже напрацьованих ідей та знайти точки перетину між їхніми позиціями.
І саме тут виникає найбільш болюче питання — що станеться з тією частиною Донбасу, яка залишається під контролем України.
Територія, яка може визначити весь результат переговорів
Донбас давно перестав бути лише географічною назвою. Для України це міста, села, промислові центри, родини та території, за які роками точилися надзвичайно важкі бої. Для Кремля ж контроль над усім регіоном залишається одним із головних пунктів заявлених територіальних претензій.
За оцінками, приблизно 75% Донбасу нині перебуває під контролем Росії. Водночас значна частина регіону залишається українською. Саме ця територія створює одну з найскладніших дилем для будь-якої потенційної мирної угоди.
Москва наполягає на своїх претензіях на весь регіон, хоча повного контролю над ним не має. Київ, своєю чергою, неодноразово наголошував: добровільна передача української території не може бути основою справедливого завершення війни.
Тому за дипломатичними столами йдеться не просто про лінію на карті. Йдеться про принцип, за яким має завершитися найбільша війна в Європі за останні десятиліття.
Якщо Україну переконуватимуть погодитися на територіальні поступки, виникне питання не лише про конкретні населені пункти. Не менш важливим стане те, які гарантії безпеки отримає держава після можливого припинення бойових дій і чи зможе така домовленість реально запобігти новому витку війни.
Чому швидкого завершення війни не видно
Ще одна важлива деталь переговорів — очікування щодо термінів. За інформацією Financial Times, учасники консультацій дедалі більше виходять із того, що повноцінне завершення війни найближчими місяцями є малоймовірним.
Це особливо важливий сигнал напередодні холодного сезону. Війна не зникає лише тому, що дипломати активізують контакти. Навпаки, саме найближчі місяці можуть стати для України надзвичайно складним випробуванням.
Американські представники, за даними видання, водночас не виключають можливості досягти певного прогресу ще до зими. Тобто Вашингтон, схоже, бачить простір для домовленостей, навіть якщо остаточне політичне врегулювання залишається далеким.
Ця різниця між «досягти прогресу» і «завершити війну» принципова. Перше може означати домовленості щодо окремих питань, механізмів припинення вогню чи подальших переговорів. Друге потребує значно складнішого компромісу — насамперед щодо територій та майбутньої безпеки України.
Зима може стати окремим фронтом переговорів
Під час контактів із українською стороною Віткофф і Кушнер також порушували питання підготовки України до зими. Причина очевидна: російські удари по критичній інфраструктурі можуть створити додатковий тиск на державу та цивільне населення в найхолодніший період року.
Енергетика, тепло, вода та стабільність роботи міст можуть стати не лише гуманітарними проблемами, а й важливими факторами дипломатії. Кожен масштабний удар по інфраструктурі здатен посилити навантаження на українське суспільство та водночас змінювати умови, в яких Києву доводиться вести переговори.
Саме тому підтримка України напередодні зими стає частиною ширшої стратегії. Йдеться не тільки про зброю чи фінансову допомогу, а й про здатність країни вистояти під новою хвилею атак і не опинитися перед необхідністю приймати критичні рішення під тиском виснаження.
Що стоїть за поїздками Віткоффа і Кушнера
Переговори американських представників у Києві та Москві показують, наскільки складним залишається шлях до компромісу. У Білому домі контакти характеризували як змістовні та заявляли про намір продовжувати роботу над переговорним процесом за участю США, України та Росії.
Однак дипломатичні контакти самі по собі ще не означають близького миру.
Головна проблема залишається незмінною: сторони по-різному бачать умови завершення війни. Для Києва критично важливо не створити ситуацію, за якої територіальні поступки лише відкладуть нову агресію. Для Москви ж питання територій залишається одним із центральних.
Саме тому Донбас може стати головним випробуванням для американської дипломатії. Переконати Київ погодитися на неприйнятні для нього умови неможливо без величезних політичних наслідків. Але й змусити Москву відмовитися від максималістських вимог буде надзвичайно складно.
У результаті переговори можуть увійти в найбільш небезпечну фазу — коли всі говорять про мир, але сторони вкладають у це слово абсолютно різний зміст.
Для України ставка в цій дипломатичній грі надзвичайно висока. Йдеться не просто про те, де проходитиме майбутня лінія розмежування. Йдеться про те, чи стане можливе перемир’я початком стійкого миру, чи лише паузою перед новою війною.
І саме тому питання українського Донбасу зараз звучить так гостро. Від того, яке рішення зрештою з’явиться на папері, може залежати не лише доля окремих територій, а й безпека всієї України на роки вперед.
