На четвертий рік війни в Україні цифри починають описувати не лише масштаби, а й логіку бою. Латвійська Служба захисту Конституції (SAB) у новому звіті стверджує: дрони спричиняють 70–80% поранень і загиблих з обох боків — більше, ніж артилерія, міни й бронетехніка.
Ця оцінка важлива не як «сенсація», а як підказка: лінія фронту перетворилася на простір постійного спостереження й миттєвого удару. Безпілотники зменшили дистанцію між виявленням і ураженням цілі до хвилин, а інколи — до секунд, змінюючи темп бою.
SAB робить висновок: війна стала динамічнішою на тактичному рівні, але знизила ймовірність стратегічного прориву. За попереднім аналізом Дейком, це і є «парадокс дронів»: вони додають руху на карті підрозділів, проте цементують загальну лінію зіткнення у форматі виснаження.
Паралельні джерела підтверджують головний тренд — саме короткодистанційні апарати, зокрема FPV-дрони, дедалі частіше визначають щоденну небезпеку біля переднього краю. Моніторинг ООН фіксував, що такі дрони стали провідною причиною цивільних втрат у прифронтових районах у певні періоди.
Це змінює й «географію страху». Якщо раніше найризикованішими були вузькі ділянки під артилерійським вогнем, то тепер небезпека розмазується вздовж доріг постачання і навіть у відносно «тихих» селах. У термінах штабів це означає: логістика стає такою ж мішенню, як і окопи.
Другий ефект — технологічна гонка. Кожне посилення радіоелектронної боротьби викликає у відповідь інші рішення: нові антени, «прошивки», зміни частот, інші типи навігації. Тактична перевага дедалі частіше залежить від того, хто швидше адаптується, а не від того, хто має більше танків.
Аналітики Atlantic Council описували зсув «дронової ініціативи» на користь Росії наприкінці 2024-го, коли Москва систематизувала масове виробництво і тактику застосування БПЛА. Це не означає «вироку», але означає: масштаб і стандартизація стали фактором, порівнюваним із майстерністю операторів.
У такій війні змінюється роль класичних родів військ. Контрбатарейна боротьба не зникає, але стає «прив’язаною» до дронів-розвідників; бронетехніка діє обережніше і частіше під прикриттям; піхота змінює маршрути й час переміщень. Фронт стає мережевим: очі, зв’язок, удар.
Звіт SAB також підсвічує промисловий вимір: згадується план Росії збудувати в Білорусі завод із потужністю до 100 000 дронів на рік. Якщо цей намір реалізують, це означатиме не лише додаткові апарати, а й ближчі до НАТО виробничі ланцюги та сервісну базу.
Саме тут з’являється «стратегічний гачок». Коли дрони стають головним джерелом втрат, вирішальним стає доступ до компонентів, електроніки, акумуляторів, станків, а також до підготовлених інженерів і операторів. Війна дедалі більше нагадує змагання виробничих циклів і кадрів.
Не випадково SAB підкреслює: визначальними чинниками стають військова допомога Заходу та політична стійкість партнерів. У «дроновій війні» важливо не лише передати техніку, а й підтримати індустрію: серійність, ремонт, навчання, захист зв’язку, інтеграцію розвідданих.
Цивільний вимір також не можна ігнорувати. ООН повідомляла про зростання втрат серед цивільних у 2025 році, вказуючи на роль і далекобійних засобів, і короткодистанційних дронів у прифронтових районах. Це означає: технологічна гонка має гуманітарну ціну, яку не «обнуляє» жоден прогрес у точності.
Утім, у дронів є й інша сторона — «зрівнювальна». Дешевий БПЛА здатен зірвати дорогу техніку, а маленький підрозділ — створити загрозу значно більшому. Це пояснює, чому обидві сторони вкладаються в масовість і чому інновації народжуються не лише в КБ, а й у майстернях біля фронту.
Тому прогноз на 2026 рік радше про інтенсифікацію, ніж про згасання. Якщо завод у Білорусі просунеться, а ринок компонентів не буде «перекритий», Росія спробує закріпити перевагу в масштабі. Якщо Україна й партнери наростять виробництво та протидію, фронт лишатиметься «дорогим» для наступу обох сторін.
У цій логіці переговори й дипломатія отримують новий фон: коли стратегічний прорив малоймовірний, зростає роль політичних рішень. Але й тут дрони впливають: вони підвищують ціну будь-яких пауз, бо за час «заморозки» індустрія може різко наростити парк і підготовку.
Що робити Україні на практиці? Ключові слова вже відомі: ППО, електронна боротьба, дрони-перехоплювачі, захищений зв’язок, навчання операторів, стандартизація боєприпасів для FPV, швидкий ремонт. Це не «заміна» артилерії, а нова базова інфраструктура поля бою.
Для Європи й НАТО висновок не менш прикладний: дрони, які в Україні дають 70–80% втрат за оцінкою SAB, завтра можуть стати інструментом тиску на критичну інфраструктуру в тилових країнах. Звіт латвійців прямо нагадує: навіть інциденти навколо інфраструктури, незалежно від авторства, грають на руку Москві.
Важливе уточнення: цифру 70–80% SAB публічно обговорюють медіа й експертні огляди, але повний текст розділу звіту, де вона наведена, мені не вдалося відкрити через обмеження відображення сторінок SAB у доступних інструментах; тому варто сприймати її як оцінку служби, яку слід звіряти з першоджерелом після повного доступу.
Попри це, загальна картина підтверджується незалежними спостереженнями: короткодистанційні дрони дедалі частіше стають «першим номером» на лінії зіткнення, а війна — більш технологічною і більш ресурсною одночасно.
Отже, «арифметика втрат» говорить про головне: у 2026-му перемагатиме не той, хто голосніше заявляє про нові системи, а той, хто швидше будує виробничу й навчальну екосистему навколо безпілотників. Дрони стали не допоміжною зброєю — вони стали мовою цієї війни.
