Три роки після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Київ все ще покладається на волонтерів, які з власної ініціативи захищають нічне небо міста.
Поки сучасні системи ППО спрямовуються на знищення високоточних ракет, дрони-камікадзе стають головним інструментом терору з боку Росії.
Волонтери, які використовують техніку минулого століття, щовечора рятують столицю, даючи Україні час та можливість адаптуватися до нових загроз.
Техніка часів війни: як дрони змінили характер конфлікту
Дрони типу Shahed, які Росія отримала з Ірану, стали ключовою зброєю у війні. Вони невеликі, повільні та дешеві, що робить їх доступними для масових атак.
У листопаді 2023 року Росія запустила понад 2 500 таких безпілотників, майже вдвічі більше, ніж у вересні. Вони слугують не лише для завдання ударів, але й для виснаження українських систем ППО та психологічного тиску на цивільне населення.
У відповідь на це українські добровольці створили свої імпровізовані підрозділи, які використовують наявні засоби для боротьби з цими загрозами. Головним інструментом багатьох таких команд є кулемети Максима, які пережили ще Другу світову війну.
Завдяки своїй надійності ці кулемети стали ідеальним засобом для боротьби з повільними дронами, які пролітають на висоті досяжності ручної зброї.
Волонтери "Мрії" з автоматом на даху. Саша Маслов
Волонтери на даху: нічні герої Києва
На даху однієї з багатоповерхівок у Києві розташована позиція добровольців із формування «Мрія». Тут кілька чоловіків, від 30 до 70 років, кожну ніч чергують, готові у будь-який момент відкрити вогонь по дронах.
Їхній командир, Сергій Сас, створив цей підрозділ у 2022 році після того, як побачив, що дрони можуть бути знищені навіть застарілою зброєю.
"Спершу це здавалося неможливим. Але ми зрозуміли, що наші кулемети ідеально підходять для цієї задачі", — каже Сас. Військові підтримали його ініціативу, забезпечивши боєприпасами та кулеметом.
Проте решту — шоломи, бронежилети, тепловізори та навіть каву з тортом — волонтери купують за власний кошт.
Кожна нічна зміна триває близько 12 годин. Окрім безпосереднього спостереження за небом, добровольці мають змагатися з холодом, втомою та фізичним виснаженням. Вони проводять час, чергуючи між чергуванням біля кулемета, приготуванням чаю та короткими моментами перепочинку в приміщенні.
"Ми часто хворіємо через постійний холод", — зізнається один із волонтерів, 50-річний Олексій Ткаченко. Його дружина з дитиною переїхали до Ірландії, щоб уникнути небезпеки, але сам він вирішив залишитися в Києві. "Це наш обов’язок. Якщо не ми, то хто?"
Під небом, що гуде
На нічному небі Києва чути гул. Це звук наближення Shahed’ів, який добровольці вивчили до найменших деталей. "Якщо ти хоч раз почув цей звук, ти не забудеш його", — пояснює Олександр Музика, командир однієї з команд.
О 21:49 черговий сигнал тривоги сповіщає про наближення дронів до Києва. Добровольці займають свої місця біля кулемета. Прожектор спрямовують у небо, вишукуючи характерну форму дрона. Коли безпілотник потрапляє в зону ураження, розпочинається вогонь. Один із волонтерів керує кулеметом, інший заряджає стрічку патронів.
Проте цього разу дрони змінюють курс. Волонтери повертаються всередину, де на них чекає гарячий чай. Але через кілька хвилин сирена знову звучить, і вони знову виходять на мороз.
Волонтер «Мрії» перевіряє свій планшет на наявність дронів. Саша Маслов
Чому це важливо
Нічні атаки мають серйозний вплив на життя киян. Часті сирени змушують людей ховатися в укриттях, а холодні ночі у підвалах стають буденністю. Водночас атаки на енергетичну інфраструктуру залишають міста без електрики на дні, а інколи й тижні.
"Дрони — це інструмент терору. Вони не просто руйнують будинки, вони руйнують психіку", — пояснює психолог Олена Кравчук. За її словами, багато людей страждають від безсоння, постійного стресу та навіть панічних атак через регулярні повітряні тривоги.
Для дітей ця реальність також стала частиною їхнього життя. Волонтери розповідають, як під час гри на дитячих майданчиках діти імітують сирени та ховаються, немов у справжньому укритті. "Ми в дитинстві грали у війну, а вони грають у тривоги. Це боляче бачити", — додає Сас.
Потреба в підтримці
Незважаючи на самовідданість, волонтери відчувають брак необхідного обладнання. Тепловізори, лазери, нові планшети — усе це могло б зробити їхню роботу значно ефективнішою. Проте вони не завжди можуть дозволити собі такі витрати.
"Ми робимо це не заради грошей, але допомога могла б значно полегшити наші умови", — каже Музика. У 2022–2023 роках волонтери отримали символічні премії від міської влади, але цього року фінансування ще не надходило.
Волонтери «Мрії» намагаються помітити дрони, які наближаються до Києва. Саша Маслов
Майбутнє боротьби
Україна адаптується до нових викликів, а Київ — до постійних повітряних загроз. Щоночі десятки волонтерів стають на захист неба, втомлені, але рішучі. Вони знають, що їхня робота має значення.
"Це боротьба не лише за наше місто, а й за наше майбутнє. Якщо ми не встоємо тут, ми можемо втратити все", — резюмує Ткаченко, збираючи спорядження після чергової зміни.
Ці люди, озброєні вірою, старими кулеметами та прагненням до перемоги, нагадують про стійкість українців. Кожна ніч у цьому місті — це новий виклик, але й нова перемога.
