На годиннику була шоста ранку, коли Жан-Поль Роллан, настоятель собору в Сент-Флу, відчинив важкі дубові двері дзвіниці. Усередині пахло димом і сіллю, а з дерев’яних балок звисали десятки шинок, обгорнутих у марлю. «Це не просто шинки, — каже він, піднявши одну з них. — Це наша історія, наш спадок».
Цей ароматний символ старовинного містечка, розташованого у регіоні Канталь, став результатом рішучості місцевих жителів зберегти свій собор. У час, коли фінансування реставрацій історичних будівель скорочується, а церкви по всій Європі руйнуються, Сент-Флу зміг знайти унікальний спосіб залучити кошти.
Як усе почалося
Ідея визрівати шинки у дзвіниці народилася одного вечора за келихом вина. Жиль Бойє, колишній настоятель собору, разом із місцевими фермерами обговорював проблему, яка давно турбувала всю громаду: старовинний орган у соборі потребував термінового ремонту, але грошей на це не було.
«Спочатку це здавалося дурним жартом, — згадує Бойє, — але чим більше ми говорили про це, тим логічніше це виглядало». Собор мав величезну дзвіницю, яка більшу частину часу залишалася порожньою. Вона була сухою, прохолодною і провітрювалася природним чином — ідеальні умови для визрівання шинок.
Від ідеї до дії
Місцевий кооператив Altitude, що об’єднує понад 40 фермерів, відразу підтримав ідею. Вони надали першу партію свинячих ніжок, які повісили у дзвіниці навесні 2022 року. «Це було як експеримент, — розповідає фермер Тьєррі Буссо, один із ініціаторів. — Але результат перевершив наші очікування».
Перші шинки, названі на честь святого Флора, покровителя міста, швидко стали популярними. Їх продавали за ціною близько 150 доларів за штуку, причому частина прибутків йшла на реставрацію органу. До літа 2023 року, завдяки продажу 300 шинок, собор зібрав понад 12 тисяч доларів.
Собор як культурний і гастрономічний центр
Сент-Флу завжди пишався своєю архітектурною спадщиною. Собор, побудований на вершині скелі, здається, височіє над містом, як фортеця. Для багатьох жителів він є не лише релігійним, але й культурним центром. «Це серце нашого міста, — каже місцева мешканка Марі-Луїза, яка щонеділі приходить сюди на месу. — Без нього Сент-Флу не був би таким особливим».
Шинки, які дозрівають у дзвіниці, стали новим символом цієї спадщини. Вони отримали схвальні відгуки навіть від мішленівських шеф-кухарів, які включили їх у свої меню. «Це продукт із душею, — говорить Аурелієн Грансань, шеф-кухар місцевого ресторану, удостоєного зірки Мішлен. — Їхній смак передає історію собору та регіону».
Вид на собор у районі Канталь у Франції, дзвіниця якого використовувалася для сушки шинки. Дмитро Костюков
Конфлікт із бюрократією
Успіх ініціативи привернув увагу не лише туристів, але й державних чиновників. У грудні 2023 року інспектор із збереження культурної спадщини зауважив, що шинки можуть пошкодити старовинні балки дзвіниці, і наказав зупинити проєкт. «Це абсурд, — обурюється Роллан. — Ці шинки не шкодять собору. Навпаки, вони допомагають нам його зберегти».
Суперечка дійшла до міністра культури Рашиди Даті, яка після кількох місяців обговорень дозволила шинки залишити. Вона наголосила, що за умов дотримання безпеки проєкт може стати прикладом для інших міст.
Реакція громади
Попри загальну підтримку, не всі жителі Сент-Флу схвалюють ідею перетворення дзвіниці на майстерню. «Ми вже мали мед, тепер шинки. Що буде далі? Сир чи вино?» — іронічно запитує Роджер Мерль, власник місцевого магазину одягу.
Але більшість бачить у цьому символ винахідливості. «Це не просто про шинки, — говорить місцевий історик Маттьє Лур. — Це про те, як ми можемо зберегти наше минуле, використовуючи ресурси сьогодення».
Чого очікувати далі?
Проєкт із шинами в соборі Сент-Флу став більше, ніж просто способом збору коштів. Він привернув увагу до ширшої проблеми збереження культурної спадщини у Франції. З 45 тисяч релігійних будівель понад 2 тисячі перебувають у критичному стані. Держава просто не в змозі профінансувати всі реставрації, тому громади змушені шукати альтернативні рішення.
Сент-Флу показав, що це можливо. І хоча суперечки тривають, шинки з дзвіниці стали символом того, як місцева ініціатива може змінити ставлення до культури та спадщини. Як каже Роллан: «Це наша історія, і ми не дамо їй зникнути».
