Питання фінансування війни та безпеки України у 2026 році постає як ключове для виживання держави. Міністр оборони Денис Шмигаль на Щорічній конференції YES 2025, організованій Фондом Віктора Пінчука, наголосив: навіть у разі завершення війни потреба України у фінансуванні залишатиметься на рівні близько 120 мільярдів доларів. Ця цифра є не лише розрахунком воєнних видатків, але й сигналом для міжнародних партнерів про те, наскільки високою є ціна незалежності та свободи.
Заява пролунала на тлі тривалих дискусій щодо того, як довго Україна зможе протистояти російській агресії без масштабної фінансової підтримки. Йдеться не лише про сьогодення, але й про довгострокові перспективи, адже економіка війни передбачає витрати, які обчислюються сотнями мільярдів доларів, і при цьому без них неможливо гарантувати безпеку ні Україні, ні Європі.
Фінансова реальність: ціна оборони у 2026 році
За словами Шмигаля, навіть якщо війна завершиться, Україні все одно знадобиться майже та сама сума фінансування, що й у випадку її продовження. Причина криється у необхідності відновлення запасів озброєння, підготовки армії та створення стратегічного резерву на випадок повторного нападу.
Аргумент міністра простий і водночас невблаганний: якщо Україна витрачає менше, ніж Росія, то платить за це територіями та життями громадян. Це правило війни сьогодні, яке залишатиметься актуальним і після формального завершення бойових дій. Збереження боєздатності армії коштує астрономічних сум, однак ці витрати неминучі.
120 мільярдів доларів – це не лише цифра у бюджеті, а реальна ціна свободи, яку країна змушена сплачувати щороку. Адже мова йде не тільки про модернізацію техніки, а й про логістику, медичне забезпечення, розвідку, кіберзахист, розвиток оборонних підприємств. Усе це потребує системного та стабільного фінансування, яке не може обмежуватися короткостроковими пакетами допомоги.
Міжнародні фінансові інституції вже почали враховувати ці виклики. МВФ розглядає нову програму для України, адже прогнозовані витрати перевищуватимуть нинішні оцінки Києва на 10–20 мільярдів доларів щороку. Це означає, що фінансова мобілізація стає питанням глобальної відповідальності.
Технології та виробництво: нова опора української армії
Шмигаль зазначив, що Україна вже спроможна виробляти достатньо військової техніки та обладнання для власного захисту і навіть для підтримки європейської безпеки. Йдеться про нові технології, розробки у сфері дронів, систем радіоелектронної боротьби, далекобійних засобів ураження.
Український оборонно-промисловий комплекс переживає унікальний період розвитку. Багато підприємств адаптувалися до умов війни, переорієнтували виробничі лінії, вклалися у нові дослідження. Це не лише підвищує здатність армії протистояти агресії, але й робить країну вагомим гравцем у сфері європейської безпеки.
Водночас потреба у фінансуванні залишається колосальною. Сучасні технології коштують дорого, а масове виробництво дронів, артилерійських систем та ракет потребує стабільних інвестицій. Саме тому міністр закликав партнерів допомогти Україні у фінансуванні цього виробництва, наголошуючи, що мова йде не про екстраординарні прохання, а про базові потреби.
Таким чином, розвиток власного оборонного потенціалу стає не лише запорукою української незалежності, а й внеском у стабільність усього континенту. Кожен новий дрон, створений в Україні, є кроком до того, щоб Путін зрозумів: продовження війни для нього стане невигідним.
Як змусити Росію зупинити агресію
На думку Шмигаля, ключ до завершення війни полягає у створенні для Росії умов, за яких продовження бойових дій стане економічно та політично нестерпним. Це можливо завдяки кільком чинникам:
По-перше, сильна армія. Без стабільного постачання зброї, достатньої кількості обладнання та боєприпасів Україна не зможе завдати противнику відчутних втрат. Лише потужний військовий тиск може змусити Москву сісти за стіл переговорів.
По-друге, удари по території агресора. Українські далекобійні дрони вже показали, що здатні вражати об’єкти далеко за межами фронту. Це змінює саму логіку війни: Росія відчуває небезпеку там, де раніше почувалася безкарною.
По-третє, вторинні санкції. Українська дипломатія наполягає на необхідності посилення міжнародного тиску, зокрема через обмеження доступу Росії до технологій, фінансів та ринків. Справжні економічні втрати можуть стати тим чинником, який змусить Кремль замислитися над доцільністю війни.
Шмигаль підкреслив: лише коли ці три елементи працюватимуть разом, з’являться передумови для дипломатичного завершення конфлікту. Інакше жодні переговори не матимуть сенсу.
Майбутнє після війни: умови безпеки та відновлення
Міністр наголосив, що навіть після завершення війни Україна має залишатися сильною військовою державою. Лише наявність потужної армії гарантуватиме, що Росія не наважиться на нову агресію. Це означає, що мова йде не про тимчасове збільшення оборонного бюджету, а про довгострокову стратегію.
Відбудова країни неможлива без гарантій безпеки. Жоден інвестор не вкладатиме кошти у відновлення міст і підприємств, якщо існуватиме ризик повторних атак. Тому фінансування армії після війни – це також інвестиція у відновлення економіки та соціальної сфери.
Дипломатичний шлях відкриється лише тоді, коли Україна матиме міцні позиції на полі бою та за столом переговорів. А це потребує колосальних ресурсів, зокрема й від міжнародних партнерів. У світі дедалі чіткіше усвідомлюють: підтримка України – це не лише акт солідарності, а й стратегічна необхідність для безпеки всієї Європи.
Таким чином, ціна виживання у 2026 році визначатиметься не лише економічними показниками, а й готовністю міжнародної спільноти брати участь у творенні нового безпечного порядку на континенті.
