Україна у 2026 році може вийти на експорт озброєнь і військових сервісів на рівні «кількох мільярдів доларів», якщо запрацює нова воєнна рамка дозволів. Таку оцінку в інтерв’ю озвучив заступник секретаря РНБО Давид Алоян.
Ключ до цієї цифри — не один «великий контракт», а сума дрібніших потоків: готові вироби, компоненти, запчастини, ремонтні роботи, інжиніринг. За словами Алояна, комісія з ліцензування у воєнний час уже розглянула близько 40 заявок і підтримала більшість.
Поворот виглядає парадоксом: від лютого 2022-го Україна фактично зупинила зовнішні продажі зброї і залежала від поставок партнерів, паралельно інвестуючи у український ОПК. Результат — стрибок у військові технології, насамперед у дрони та ракети.
За підрахунками редакції «Дейком», дискусія про експорт — це спроба зшити два дефіцити в один ресурс: виробничі спроможності, які інколи перевищують бюджетні закупівлі, і потребу фронту в стабільному фінансуванні. Тому комерція тут починається лише там, де не шкодить обороні.
Важлива деталь: у погоджених заявках, за словами Алояна, немає вивезення «готових до бою» систем, а переважно йдеться про схеми, які повертають результат назад на фронт — через реімпорт або сервісні контури. Це означає, що оборонні експортні ліцензії задумуються як інструмент забезпечення, а не розпродажу.
Військовослужбовець 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго готується до запуску безпілотного літального апарата середньої дальності «Дартс» у бік російських військ з позиції поблизу лінії фронту на тлі нападу Росії на Україну в Донецькій області, Україна, 16 грудня 2025 року — Софія Гатілова
Тактика «спочатку армія» закладена у формулі, яку Алоян повторює публічно: пріоритет — національні інтереси й забезпечення підрозділів, а вже потім — комерційні. На практиці це означає квоти, індивідуальні погодження й перевірку кінцевого користувача для кожної поставки.
Паралельно з’являється «черга охочих» забрати український досвід собі. Алоян називає серед зацікавлених міжнародні партнери — Німеччину, Британію, США, країни Півночі, частину Близького Сходу та щонайменше одну державу Азії. Це не екзотика: українські рішення пройшли найжорсткіший полігон.
Попит підсилює й європейський тренд: континент швидко переозброюється на тлі війни і шукає не «ідеальні» системи з каталогів, а те, що працює під РЕБ, дефіцитом часу і нестачею боєприпасів. Саме тому ринок озброєнь тепер уважніше читає зведення з фронту, ніж презентації.
Українська конкурентна перевага — «польове» конструювання: швидкі ітерації, дешеві рішення, адаптація під конкретний театр бойових дій. У сегменті БпЛА це дає ефект масштабу, а в сегменті високоточного озброєння — ефект асиметрії, коли невелика система змінює поведінку противника.
Не випадково Київ робить акцент на спільні підприємства. Президент Володимир Зеленський у лютому заявляв про плани створити у 2026-му мережу «експортних центрів» у Європі, а також про запуск виробництв українських дронів за кордоном, зокрема в Німеччині та у Великій Британії.
Це логіка не «продати й забути», а побудувати ланцюг: гроші та компоненти — у виробництво, виробництво — у постачання, а досвід експлуатації — назад у модернізацію. Для держави така модель привабливіша за разові контракти, бо створює стійкі послуги техобслуговування і сервісні цикли.
Найделікатніший пункт — податок на експорт. Алоян підтверджує, що його обговорюють, хоча рішення не ухвалене: ідея — пояснити суспільству, чому воєнні продажі допустимі, якщо частина доходів піде на недофінансовані потреби армії. Дизайн такого податку визначатиме, чи стане він стимулом, чи гальмом.
Ризики теж очевидні: будь-який експорт у війні — це спокуса для «сірих» схем і каналів обходу контролю. Тому потрібні прозорі процедури, аудити та жорсткий експортний контроль з перевіркою кінцевого користувача, щоб технології не опинилися у країнах, які допомагають РФ.
Виробники тим часом тиснуть: вони попереджають, що без доступу до зовнішніх ринків можна втратити нішу, а частина компаній уже відкрила дочірні структури за кордоном. Для держави це сигнал: або формується правилами керований експорт, або бізнес «виносить» розвиток туди, де легше залучати капітал.
Українські солдати поблизу Лимана в Донецькій області минулого місяця — Тайлер Хікс
Економічна сторона — не другорядна. Коли завод має замовлення, він знижує собівартість і може віддати армії більше за ті ж гроші; саме так аргументують прихильники контрольованих продажів, пропонуючи поєднати експорт із закупівлями для ЗСУ. Це, по суті, механіка прискореного переозброєння.
Найімовірніший «м’який старт» — не готові комплекси, а запчастини, вузли, модернізаційні пакети, тренінги та ремонт. Такі позиції менше шкодять фронту, але дають валютний дохід і завантаження виробництв. До того ж вони природно підштовхують партнерів до кооперації, а не до разового «покупця».
Показовим прикладом гібридної кооперації є FrankenSAM — програма, де Україна й США поєднують радянські пускові або елементи систем із західними ракетами. У логіці нових ліцензій подібні проєкти якраз і вписуються у рамку «експорт/імпорт заради фронту», коли ключовий результат повертається в Україну.
Важлива й інституційна зміна: питанням займається не один орган, а міжвідомча рамка під контролем РНБО; окремо повідомлялося про перші дозволи «на контрольовані товари» для підприємств ОПК. Це сигнал, що держава намагається централізувати правила і зняти «ручний режим» хаотичних рішень.
Сценарно 2026-й може піти двома шляхами. Якщо інтенсивність боїв і дефіцит боєприпасів збережуться, експорт залишиться обмеженим сервісом та компонентами. Якщо з’явиться стійка пауза у боях, уряд може розширити номенклатуру, але тоді зросте політична ціна кожного контракту.
У зовнішній політиці експорт стає ще й мовою союзництва: продавати перш за все тим, хто допомагає Україні, і через кооперацію «вшивати» партнерів у наші ланцюги постачання. У цьому сенсі продажі — не про прибуток як самоціль, а про зміцнення спільної безпеки та довгу взаємозалежність.
Фінальний тест для моделі простий: чи додає вона зброю й стійкість фронту, чи відтягує ресурс у бік бухгалтерії. Якщо податок, ліцензії та кооперація працюватимуть як один механізм, «кілька мільярдів» перетворяться на інвестицію в перемогу, а не на політичний скандал.
Колючий дріт та протитанкові «зуби дракона» на оборонній лінії в Донбасі минулого місяця — Тайлер Хікс
