Сигнал тривоги з парламенту
Заява голови фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев прозвучала як холодний душ для тих, хто вірив у відносну стабільність державних фінансів. В інтерв’ю Forbes Ukraine він окреслив сценарій, за якого вже у квітні держава може зіткнутися з браком ресурсу для фінансування видатків. Йдеться не про абстрактні розрахунки, а про конкретну нестачу коштів.
За словами Гетманцева, проблема полягає в тому, що Україна вже витрачає кошти, заплановані на друге півріччя. Такий підхід дозволяє тимчасово латати бюджетні дірки, але створює небезпечний перекіс. Коли настане час виконувати зобов’язання у повному обсязі, резерву може не залишитися.
Він наголосив, що далеко не всі в парламенті та уряді відчувають масштаб ризику. Однак у міністра фінансів це передчуття є, адже саме фінансове відомство щодня бачить реальний стан рахунків. Фінансова дисципліна — це не політична риторика, а сухі цифри, які або сходяться, або ні.
Проблема фінансування видатків сьогодні стає питанням національної стійкості. У воєнний час бюджет — це не лише зарплати чи соціальні виплати, а й оборона, підтримка критичної інфраструктури, допомога громадам. Кожна затримка або секвестр мають прямі наслідки.
Термін «фінансова трагедія», використаний Гетманцевим, звучить емоційно, але він підкреслює глибину занепокоєння. Коли країна витрачає майбутні ресурси сьогодні, вона ризикує залишитися без фінансової подушки вже за кілька місяців.
Бюджет-2026 і дефіцит 2,4 трлн гривень
3 грудня 2025 року Верховна Рада України ухвалила закон про державний бюджет на 2026 рік. Формально документ збалансований у межах допустимих показників, але дефіцит бюджету сягає близько 2,4 трлн грн, або 18,5% ВВП. Це один із найбільших розривів між доходами та видатками за всю історію країни.
Такий дефіцит бюджету означає залежність від зовнішнього фінансування. Власних доходів, навіть із урахуванням податкових змін, недостатньо, щоб покрити всі потреби. Україна змушена покладатися на міжнародних партнерів, кредити й гранти.
Виконання програми з Міжнародний валютний фонд стає ключовою умовою отримання підтримки. У фонді ставлення до погоджених урядом «маяків» чітке: вони обов’язкові. Перенесення їх із формату prior actions не змінює суті — зобов’язання мають бути виконані.
У цьому контексті будь-яке зволікання або політичні суперечки довкола непопулярних податкових змін створюють ризик. Без траншів МВФ та супутнього фінансування від інших партнерів бюджет-2026 може перетворитися на документ із цифрами, які неможливо реалізувати.
Фінансова система не терпить імпровізації. Якщо держава планує видатки, вона повинна мати чітке розуміння джерел їх покриття. Інакше дефіцит бюджету зростає, а довіра кредиторів слабшає.
Дискусії навколо податків і урядова непослідовність
Гетманцев також звернув увагу на суперечливість урядових рішень. З одного боку, Кабмін погоджується на вимоги в межах програми з МВФ. З іншого — розширює програму нацкешбеку, яку частина експертів вважає неефективною.
Диференційовані виплати у межах нацкешбеку збільшують навантаження на бюджет. У ситуації, коли фінансування видатків і так під питанням, кожна додаткова гривня має бути ретельно зважена. Держава не може дозволити собі розкіш витрачати кошти без стратегічного ефекту.
Податкові зміни, які обговорюються, викликають опір у суспільстві та бізнесі. Проте без збільшення доходів або скорочення видатків дефіцит бюджету не зменшиться. Це арифметика, яку неможливо обійти політичними гаслами.
Фінансова трагедія, про яку говорить Гетманцев, — це не одномоментний крах. Це поступове накопичення дисбалансів: зростання боргу, відкладені платежі, залежність від зовнішніх рішень. Якщо вчасно не скоригувати політику, криза може стати системною.
Україна вже не раз доводила здатність проходити через надзвичайно складні періоди. Але сьогоднішній виклик вимагає максимальної злагодженості між парламентом, урядом і міжнародними партнерами. Фінансування видатків, виконання програми МВФ і контроль за дефіцитом бюджету — це три складові, без яких економічна стійкість опиняється під загрозою.
Попередження про можливу фінансову трагедію — це не вирок, а шанс вчасно переглянути пріоритети. Якщо рішення будуть ухвалені швидко і відповідально, квітень може стати не точкою кризи, а моментом мобілізації державної фінансової політики.
