Президент Франції Еммануель Макрон на Генасамблеї ООН оголосив про офіційне визнання Палестини як держави. До цього кроку приєдналися Бельгія, Австралія, Британія, Канада та Португалія, долучившись до майже 150 країн світу, які вже вважають Палестину суверенною нацією. Це рішення стало ключовою подією конференції в Нью-Йорку.
Франція та Саудівська Аравія виступили співорганізаторами саміту, що зібрав десятки світових лідерів. Генсек ООН Антоніу Гутерріш наголосив, що двохдержавне рішення залишається єдиним шляхом до миру. «Альтернатива? Її просто не існує», — підкреслив він, окреслюючи пріоритети асамблеї.
Цей дипломатичний жест має здебільшого символічний характер. Він не дає Палестині повноправного членства в ООН, оскільки таке рішення потребує схвалення Ради Безпеки, де США, ймовірно, застосують вето. Проте політична вага ініціативи величезна.
Визнання Палестини підкреслює ізоляцію Вашингтона у цьому питанні. Тоді як ключові європейські союзники США змінюють позицію, Білий дім і Тель-Авів виступають категорично проти. Вони стверджують, що такий крок може посилити ХАМАС, поки триває війна у Газі.
Ізраїльський представник в ООН Дані Данон назвав конференцію «театром, а не дипломатією». Тим часом критики вказують, що фактичні переговори десятиліттями блокували питання державності Палестини, відкладаючи його на «останні етапи». Нова стратегія починає процес із визнання.
Генасамблея ухвалила «Нью-Йоркську декларацію» — документ, який визначає конкретні кроки до створення палестинської держави поруч з Ізраїлем. У ньому засуджуються як атаки ХАМАС у 2023 році, так і удари Ізраїлю по цивільних у секторі Газа, що спричинили гуманітарну катастрофу.
Особливим символом стали протести у Європі. В Італії десятки тисяч людей вийшли на вулиці, щоб висловити солідарність з палестинцями. У Франції понад 50 муніципалітетів вивісили палестинські прапори, попри офіційні попередження уряду. Це підкреслює силу суспільного тиску.
Водночас виступити перед конференцією в режимі онлайн мав президент Палестинської адміністрації Махмуд Аббас. США відмовили йому у візі, через що делегація залишилася в Рамаллі. Це ще більше підкреслило політичні суперечності навколо теми державності.
Для багатьох дипломатів цей процес став шансом перезапустити мирне врегулювання. Якщо раніше світ намагався домовитися, залишаючи питання палестинської державності «на потім», тепер ставка робиться на її визнання як основу для подальшого діалогу.
Проте реальність на місцях залишається похмурою. Ізраїль продовжує розширювати поселення на Західному березі, а війна в Газі входить у третій рік. Гуманітарна криза загострюється, і символічні дипломатичні кроки поки що не здатні змінити становище мільйонів людей.
Таким чином, визнання Палестини з боку Франції та союзників стає важливим сигналом: більшість міжнародної спільноти готова підтримати ідею двохдержавного рішення. Але без зміни політики Ізраїлю та гарантій безпеки для обох сторін цей шлях залишатиметься довгим і складним.
