Телефонний дзвінок між президентом США Дональдом Трампом і президентом Росії Володимиром Путіним збурив світову політичну арену, але тим часом на іншому фронті розгортається ще одна суперечлива ініціатива адміністрації Трампа. Цього разу – у сфері міграції. За даними видання The New York Times, у військовій в’язниці Гуантанамо, побудованій для утримання підозрюваних у тероризмі з «Аль-Каїди», перебувають 53 венесуельці. Вони були депортовані з США і потрапили під нагляд військових, а не цивільних служб імміграції.
Цей крок викликав широкий резонанс у правозахисних колах, адже Гуантанамо досі асоціюється з воєнними злочинами та незаконним утриманням осіб без суду. Ситуація з мігрантами, які вже перебували на території США, але тепер опинилися на базі в Кубі, ставить багато запитань щодо дотримання їхніх прав і законності таких дій.
Гуантанамо: від терористів до мігрантів
Гуантанамо – це символ «війни з терором», яку США вели після терактів 11 вересня 2001 року. Там утримувалися підозрювані у тероризмі без належного судового процесу, інколи роками. Однак тепер, уперше за багато років, військові знову виконують роль охоронців, але вже не щодо терористів, а стосовно мігрантів.
53 венесуельці, яких ідентифікували журналісти The New York Times, утримуються у блоці «Кемп 6» – приміщенні, яке раніше використовували для утримання членів «Аль-Каїди». За словами людей, знайомих із ситуацією, цей блок перебуває у вкрай поганому стані: несправні душові кабіни, зламані двері, дефіцит обладнання. Утім, саме тут мігрантів охороняють військові, а не співробітники імміграційних служб.
Правозахисниця Лора Родрігес з організації Human Rights Watch коментує ситуацію так:
«Це створює небезпечний прецедент. Люди, які шукали притулок або потрапили до США з економічних причин, опинилися в умовах військової в’язниці. Їхні конституційні права порушуються».
Хто ці 53 венесуельці?
Адміністрація Трампа офіційно не оприлюднила імена затриманих. Проте The New York Times отримала список з 53 осіб, які перебувають у «Кемп 6». Серед них імена двох чоловіків – Луїса Альберто Кастільйо Рівери та Тільсо Рамона Гомеса Луго. Їхні родичі впізнали їх за фотографіями, зробленими під час перевезення з Техасу до Гуантанамо.
Мігранти прибули до США в пошуках кращого життя. Деякі з них намагалися легально перетнути кордон та подали заявки на притулок, але отримали відмову. Інші, за словами адміністрації, перетнули кордон нелегально, а дехто був звинувачений у зв’язках із венесуельським кримінальним угрупуванням «Tren de Aragua». Проте доказів таких зв’язків досі не оприлюднено.
Речниця Міністерства внутрішньої безпеки США Тріша Маклафлін заявила:
«Ці особи мають остаточні рішення про депортацію і були визнані такими, що вчинили злочин, незаконно перетнувши кордон».
Але правозахисники зазначають, що не всі мігранти були затримані під час нелегального перетину кордону. Деякі звернулися за політичним притулком, але їм відмовили.
Військові замість імміграційних офіцерів: нова практика адміністрації Трампа
Незвичним у цій ситуації є те, що мігрантів охороняють військовослужбовці, а не співробітники ICE (Immigration and Customs Enforcement). У «Кемп 6» працюють лише двоє офіцерів ICE, тоді як основні обов'язки виконують військові.
Мігрантам видають стандартні сухпайки MRE (Meals Ready to Eat), розроблені для солдатів на полі бою. Крім того, для роботи з ними терміново шукають військових перекладачів зі знанням іспанської мови, що вказує на відсутність належної підготовки до таких операцій.
Колишній військовий аналітик Джон Гарднер зазначає:
«Армія не була підготовлена до роботи з мігрантами. Вони не є загрозою національній безпеці, але до них ставляться так, ніби вони терористи».
Юридичні питання: чи законно тримати мігрантів у Гуантанамо?
Гуантанамо – це територія США, але водночас вона має унікальний правовий статус. Після 11 вересня 2001 року туди відправляли підозрюваних у тероризмі, використовуючи юридичні лазівки, які дозволяли утримувати їх без офіційних звинувачень.
У 2004 році Верховний суд США постановив, що ув’язнені мають право на судовий розгляд. Однак правозахисники побоюються, що з мігрантами ситуація може бути іншою.
Уже подано перший судовий позов від імені трьох затриманих, зокрема Луїса Кастільйо Рівери. Юристи вимагають надати їм доступ до адвокатів, адже досі сім’ї не можуть встановити зв’язок із ув’язненими.
Адвокатка Аліса Фернандес пояснює:
«Іммігранти, які перебувають на території США, мають право на юридичну допомогу. Переміщення їх у Гуантанамо – це спроба створити правовий вакуум».
Політичний підтекст: міграція як виборчий козир Трампа
Міграційна політика стала одним із головних інструментів передвиборчої кампанії Дональда Трампа. Його адміністрація неодноразово наголошувала на боротьбі з нелегальною міграцією та використанні жорстких заходів.
Наприкінці січня 2025 року Трамп підписав указ, який дозволив розширити діяльність міграційного центру в Гуантанамо. У документі йдеться про створення інфраструктури для утримання до 400 осіб, яких визнано «пріоритетними загрозами».
На одному з мітингів у Флориді Трамп заявив:
«Ці люди – не бідні мігранти. Вони – злочинці, члени небезпечних банд. Ми захищатимемо Америку, навіть якщо доведеться будувати нові в’язниці».
Проте досі не оприлюднено жодних доказів причетності мігрантів до злочинних угруповань.
Міжнародна реакція: осуд і заклики до пояснень
Міжнародні правозахисні організації, зокрема Amnesty International та Human Rights Watch, уже виступили з заявами, у яких вимагають від США пояснити ситуацію.
Генеральний секретар Amnesty International Агнес Каламар підкреслила:
«Гуантанамо став символом безправ’я. Перетворювати його на центр для утримання мігрантів – це крок назад для країни, яка називає себе лідером демократії».
Венесуела, з якої прибули затримані, також відреагувала. У заяві МЗС країни зазначено:
«Ми вимагаємо доступу до наших громадян і пояснень щодо умов їх утримання».
Що далі?
Поки адміністрація Трампа мовчить, адвокати та правозахисники намагаються добитися доступу до мігрантів. Тим часом у Гуантанамо продовжують надходити нові групи з Техасу. Станом на вівторок 98 чоловіків уже перебували на базі, з них 53 – у військовому блоці.
Правозахисниця Лора Родрігес резюмує:
«Це новий етап політики залякування мігрантів. Якщо ми це допустимо, Гуантанамо може стати стандартною практикою, а не винятком».
Чи стане в’язниця на Кубі новим інструментом боротьби з нелегальною міграцією чи залишиться одиничним випадком, залежить від суспільного резонансу та рішень судів у найближчі місяці. Але вже зараз зрозуміло: нова міграційна стратегія адміністрації Трампа викликає більше запитань, ніж відповідей.
