Під час візиту до Варшави міністр оборони США Піт Хегсет заявив, що європейські країни повинні вже зараз інвестувати у свою оборону, оскільки неможливо припускати, що присутність США на континенті буде тривати вічно. Ці слова стали частиною заклику до європейських союзників НАТО взяти на себе більшу частину фінансового навантаження з забезпечення своєї безпеки.
Польща — приклад для Європи
Хегсет підкреслив, що Польща, яка цього року планує витратити 4,7% свого ВВП на оборону, є зразковим союзником. За його словами, країни Європи повинні не тільки продовжувати посилювати свою обороноздатність, але й ставати більш незалежними від США в питаннях безпеки, щоб забезпечити стабільність на континенті.
"Що буде через 5, 10 або 15 років — це частина ширшої дискусії, яка відображає рівень загрози, стратегічне розташування США, наші потреби по всьому світу, але найголовніше — здатність європейських країн подбати про свою безпеку самостійно", — сказав Хегсет.
Міністр оборони Піт Хегсет. Омар Маркес
Невизначеність майбутнього: стратегічні зміни та потреба в інвестиціях
Ці заяви відображають стратегічну зміну в підході США до оборони Європи. Хегсет підкреслив, що важливо інвестувати в оборону саме зараз, оскільки майбутнє США в Європі може бути непередбачуваним. Хегсет застеріг європейців від надмірної залежності від США, наголошуючи, що Америка не може нескінченно нести основну відповідальність за безпеку на континенті.
"Зараз настав час для інвестицій, тому що не можна припускати, що присутність Америки буде тривати вічно", — додав він.
Критика в Європі: США можуть втратити важелі впливу
Виступаючи на конференції в Брюсселі, Хегсет також закликав Європу припинити сприймати Вашингтон як "дурня", який несе на собі весь тягар європейської оборони, адже США мають справу з багатьма іншими глобальними загрозами, зокрема з Китаєм. Цей заклик до європейців взяти на себе більше зобов'язань у обороні не залишився непоміченим у Європі, де вже висловлюють занепокоєння щодо можливої зміни ролі США на континенті.
Нереалістичні очікування щодо України
Після своїх заяв про необхідність більше інвестицій у європейську оборону, Хегсет також потрапив під критику за свої коментарі щодо конфлікту в Україні. Минулого тижня він заявив, що повернення до кордонів України до 2014 року є "нереалістичним" і що адміністрація Трампа не вважає вступ України в НАТО частиною рішення війни з Росією. Ці слова викликали обурення серед критиків, які вважають, що США можуть втратити свої важелі впливу в переговорах з Росією, не поставивши чітких умов для мирних перемовин.
Віце-президент Джей Д. Венс, третій зліва, зустрічається з офіційними особами Німеччини на Мюнхенській конференції з безпеки в п’ятницю. Тобіас Шварц
Захист позиції Хегсета: реалії поля бою та відкрита можливість для переговорів
Хегсет захищав свої висловлювання, зазначивши, що вони є визнанням реалій на полі бою. За його словами, Вашингтон не відмовляється від підтримки України, але він залишає відкритими варіанти щодо можливих поступок у переговорах, у тому числі щодо рівня військової допомоги Україні та чисельності американських військ в Європі.
"Деякі люди говорять більше, ніж слід, але я не думаю, що ми робимо якісь поступки", — зазначив Хегсет. Він також додав, що переговори з Росією можуть включати деякі компроміси, але остаточне рішення залежатиме від того, як розвиватиметься ситуація на полі бою та за столом переговорів.
Погляд на майбутнє: розширення європейської обороноздатності
Виступ Хегсета в Варшаві та його коментарі щодо необхідності європейських інвестицій у оборону сигналізують про зміну стратегічного підходу США до оборонної політики Європи. Очевидно, що Вашингтон хоче посилити свої позиції на глобальному рівні, водночас підштовхуючи Європу до більшої самостійності в забезпеченні безпеки континенту. Це стане важливим тестом для європейських країн, оскільки вони повинні будуть взяти на себе більший тягар оборонних витрат, при цьому зберігаючи єдність і ефективність в рамках НАТО.
У той же час, зберігаючи тісні зв'язки з Європою, США повинні також приділяти увагу глобальним загрозам, зокрема зростанню військової могутності Китаю, що також вимагає від Вашингтону стратегічних перезавантажень і переорієнтації військових ресурсів.
