Росія демонструє здатність частково компенсувати наслідки наймасштабніших українських ударів дронами по своїх нафтопереробних заводах. Попри ураження щонайменше 17 великих НПЗ, загальний обсяг переробки нафти зменшився лише на 3%, що стало наслідком використання резервних потужностей.
Україна суттєво посилила кампанію глибоких ударів дронами, прагнучи знизити доходи Москви від експорту нафти — ключового джерела фінансування війни проти України. Особливо інтенсивною була серія атак у першому кварталі та в період із серпня до жовтня 2025 року, коли безпілотники завдали суттєвих збитків низці стратегічних НПЗ.
Попри це, російська нафтопереробка впала лише до близько 5,2 мільйона барелів на добу, що є на 3% нижче торішнього рівня. В окремі місяці просідання становило приблизно 6%, але РФ вдалося уникнути більш різких провалів завдяки перезапуску резервних ліній на непошкоджених заводах та швидкому ремонту атакованих установок.
За даними джерел, російські НПЗ працювали значно нижче номінальних можливостей ще до активізації ударів. Загальний потенціал РФ складає приблизно 6,6 мільйона барелів на добу, але ці обсяги не використовувалися навіть у мирний час. Це створило «подушку», яку Москва активно задіяла після масових атак.
Київ наголошує, що мета української кампанії — ускладнити російській армії постачання пального та зменшити доходи від нафти. Саме зниження експортних надходжень стало помітним у статистиці Міжнародного енергетичного агентства: серпень 2025 року став одним із найгірших місяців для російського енергосектора від початку вторгнення.
Президент Володимир Зеленський заявив, що удари могли зменшити доступність бензину в Росії на 20%. Це важливий показник, оскільки внутрішній дефіцит пального створює ризик соціального напруження та змушує Кремль ще більше обмежувати експортні поставки.
Москва водночас запевняє, що ринок стабільний, а Путін демонстративно повторює, що Росія «ніколи не піддасться тиску». Проте статистика свідчить, що значна частина внутрішньої інфраструктури працює на межі, а деякі підприємства повертають установки до роботи буквально за кілька тижнів після удару — попри обмежений доступ до запчастин.
Санкції Заходу серйозно ускладнили ремонтні процеси. Переважну більшість російських НПЗ модернізували європейські та американські компанії протягом останніх десятиліть. Але через санкційний режим РФ позбавлена доступу до ключових комплектуючих, що змушує шукати альтернативи у Китаї або розвивати власне виробництво.
Водночас українські удари стають дедалі точнішими та глибшими: дистанція окремих рейдів сягала 2 000 кілометрів, що означає здатність уражати найвіддаленіші об’єкти російської енергетичної інфраструктури. Особливими цілями стали НПЗ у Новокуйбишевську, Киришах і Салаваті, які забезпечували значну частину російського палива.
Російські джерела визнають, що одночасно до 20% нафтопереробних потужностей перебували в стані аварійної паузи або ремонту. Це серйозний виклик, оскільки тривалість відновлення залежить від доступності складних технологічних вузлів, яких у РФ бракує через санкції та втрату імпортних партнерів.
Путінський режим намагається пом’якшити наслідки через підвищення внутрішнього навантаження на неушкоджені заводи. Але такий підхід має межі: устаткування швидше зношується, ремонтні цикли скорочуються, а загальний стан галузі погіршується. Тож у разі збереження темпу українських ударів система може зіткнутися з непрогнозованими збоями.
Найбільшу нестабільність створює фактор тривалості війни. Якщо Україна продовжить регулярно бити по НПЗ, навіть резервні потужності не зможуть нескінченно компенсувати збитки. Росії доведеться або зменшувати експорт, або обмежувати забезпечення військ, що вплине на хід бойових дій.
Аналітики зазначають, що українська стратегія стане особливо ефективною під час зимового періоду, коли енергетичні потреби РФ максимальні. Зниження обсягів палива може завадити не лише армії, а й промисловості та транспорту, що створить внутрішній тиск на Кремль.
Ситуацію додатково ускладнює те, що Москва вимушена розгортати додаткові системи ППО, перекидаючи їх із фронту. Це створює «дірки» в захисті передової та збільшує ризики для російських угруповань, що вже потерпають від нестачі техніки та живої сили.
Українські військові джерела наголошують, що стратегія точкових ударів по енергетичній інфраструктурі має не лише економічну, а й військову логіку. Зниження можливостей противника забезпечувати свої механізовані частини пальним може істотно обмежити наступальні операції РФ у середньостроковій перспективі.
У підсумку, хоча Росія поки що тримається завдяки резервним можливостям і швидким ремонтам, її нафтопереробна система вже працює зі значно більшими ризиками. Якщо темп українських атак збережеться або посилиться, РФ може втратити здатність компенсувати збитки, що стане одним із вирішальних факторів економічного та військового виснаження.
