Дослідження ifo та EconPol Europe засвідчує, що ключовими посередниками стали Туреччина і Китай, а масштаби обходу санкцій залишаються значними, навіть після жорсткіших рішень 2024 року.
Глобальні ланцюги постачання під тиском санкцій
Попри масштабні санкції ЄС проти Росії, військова продукція та товари подвійного призначення з країн Євросоюзу продовжують знаходити шлях до російського ринку. Про це свідчить дослідження німецького інституту ifo Institute спільно з аналітичним центром EconPol Europe. Аналітики оприлюднили результати 19 лютого, і вони викликають серйозне занепокоєння щодо ефективності чинного експортного контролю.
За даними дослідження, понад третина військових товарів ЄС, які продовжують надходити до Росії, проходять через Туреччину — 36% від загального обсягу зафіксованих непрямих поставок. Це робить її найважливішим транзитним вузлом у схемах обходу санкцій. Майже чверть — 23% — припадає на Китай, ще 16% проходить через Гонконг, а 10% — через Об’єднані Арабські Емірати.
Така концентрація маршрутів свідчить про системність процесу. Обхід санкцій не є хаотичним чи розпорошеним явищем. Навпаки, він залежить від обмеженого кола держав-посередників, через які вибудовуються стабільні канали постачання. Саме це робить проблему особливо складною для розв’язання, адже достатньо кількох стабільних «коридорів», щоб підтримувати критичний імпорт.
Дослідження базується на аналізі 42 категорій товарів зі Спільного переліку товарів високого пріоритету (CHP), які ЄС та його союзники визначили як такі, що мають подвійне або стратегічне значення. Йдеться про високотехнологічні компоненти, мікроелектроніку, обладнання для виробництва озброєння, а також інші критично важливі елементи, без яких сучасна військова техніка не функціонує.
Важливо розуміти, що ці дані враховують лише непрямі поставки через треті країни. Вони не охоплюють контрабанду, фальсифікацію документів чи інші приховані схеми. Отже, реальні масштаби обходу санкцій можуть бути значно більшими за офіційно зафіксовані.
Динаміка змін: що вдалося і що ні
З початку 2024 року Європейський Союз суттєво посилив санкційний режим. Було розширено перелік заборонених до експорту товарів, а також запроваджено додаткову відповідальність для експортерів. Тепер компанії можуть нести відповідальність не лише за прямі поставки, а й у випадках, коли вони знали або мали знати про потенційний обхід через треті країни.
Ці кроки дали певний результат. Якщо у період з вересня 2022 року до січня 2024 року середньомісячний обсяг експорту з ЄС до Росії через треті держави коливався в межах 13–24% від довоєнного рівня, то в останні три місяці 2024 року цей показник знизився приблизно до 6%. Це свідчить про часткову ефективність жорсткіших обмежень.
Втім, навіть 6% — це не нуль. У контексті військової продукції й високотехнологічних компонентів навіть невеликі обсяги можуть мати суттєвий вплив. Сучасне озброєння складається з тисяч деталей, і відсутність хоча б частини з них може зупинити виробничий процес. Водночас наявність навіть обмежених партій здатна підтримувати оборонну промисловість.
Експерти наголошують, що вилучена на полі бою техніка неодноразово містила західні компоненти, які підлягали експортним обмеженням. Це означає, що санкційна система має прогалини. І поки вони існують, військова продукція ЄС, хай і в зменшених обсягах, продовжує надходити до Росії.
Проблема полягає також у складності глобальних ланцюгів постачання. Сучасна торгівля передбачає численні перепродажі, перереєстрації та зміни країни походження товару. Відстежити кінцевого споживача іноді вкрай важко, особливо якщо посередники формально не порушують законодавства своїх юрисдикцій.
Політичний вимір і потреба нових рішень
Питання обходу санкцій виходить далеко за межі економічної статистики. Воно безпосередньо пов’язане з безпекою України та Європи. Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що у кожній ракеті чи дроні, які використовує Росія, можуть бути тисячі імпортних компонентів.
Саме тому Київ ініціює створення нової міжнародної платформи контролю за експортом товарів подвійного призначення. Ідея полягає в тому, щоб об’єднати зусилля країн-партнерів для більш жорсткого моніторингу ланцюгів постачання та оперативного реагування на спроби обходу санкцій.
Ефективність санкцій залежить не лише від їх жорсткості, а й від здатності забезпечити їх виконання. Без тісної координації між митними службами, фінансовими регуляторами та правоохоронними органами різних країн будь-які обмеження можуть залишатися частково формальними.
Особливу увагу слід приділити країнам, через які проходить найбільший обсяг транзиту — Туреччині та Китаю. Діалог із ними має поєднувати дипломатичний тиск, економічні стимули та чіткі сигнали про наслідки сприяння обходу санкцій. Без цього закрити наявні маршрути буде вкрай складно.
Водночас ЄС має посилити внутрішній контроль за експортерами. Прозорість контрактів, обов’язкове розкриття кінцевих бенефіціарів, а також суворі санкції за недбалість або умисне ігнорування ризиків можуть суттєво зменшити обсяги нелегального реекспорту.
Між відповідальністю і реальністю
Ситуація з військовою продукцією ЄС, що продовжує надходити до Росії через треті країни, демонструє складність сучасного світу. Формальні заборони не завжди автоматично перетворюються на повне припинення поставок. Глобалізована економіка здатна знаходити обхідні шляхи навіть під найсуворішими обмеженнями.
Однак тенденція до зменшення обсягів у 2024 році свідчить, що санкції можуть працювати, якщо вони супроводжуються системним контролем і політичною волею. Зниження з понад 20% до 6% — це важливий крок, але не фінальна мета.
Ключове завдання — перетворити санкційний режим на дійсно герметичну систему. Це потребує не лише рішень у Брюсселі, а й глобальної співпраці. Адже військова продукція, що потрапляє до Росії через Туреччину чи Китай, — це не лише питання торгівлі, а питання безпеки, людських життів і майбутнього європейського континенту.
Поки існують лазівки, агресор отримує доступ до технологій, які дозволяють продовжувати війну. І саме тому боротьба з обходом санкцій має стати таким самим пріоритетом, як і їх запровадження. Тільки тоді економічний тиск зможе повною мірою виконати свою стратегічну роль.
Світ стоїть перед вибором: або закрити очі на напівзаходи, або докласти максимальних зусиль для перекриття кожного транзитного каналу. І від цього вибору залежить не лише ефективність санкцій, а й довіра до міжнародного права як такого.
