У четвер пасажир рейсу Air India 171 Вішваш Кумар Рамеш, 38 років, став єдиним відомим вижившим після авіакатастрофи Boeing 787 Dreamliner біля аеропорту Ахмадабад, що забрала життя 241 людини.
Лише за кілька хвилин після трагедії він подзвонив батьку й повідомив по відеозв’язку з місця падіння: «Наш літак розбився. Я не знаю, як я опинився на вулиці». Розмова тривала кілька секунд, і вже невдовзі його забрала машина швидкої.
У Лестері, де проживає сім’я Рамешів, після дзвінка з лікарні панувала заціпеніла тиша. На порозі двоповерхового будинку на вулиці Нью-Сентрі близько двох десятків родичів, друзів та сусідів мовчки чекають новин.
Молодший брат Вішваша, 27-річний Наян, відтоді не зводить очей із порожньої автівки біля будинку, в якій залишився телефон брата. Відкриті двері ведуть у передпокій, де старша жінка, імовірно мати, продовжує ридати під стрімкі оплески рук тих, хто намагається її втішити.
За словами Наяна, після екстреної посадки літака в районі сільськогосподарських полів за кілька кілометрів від злітно-посадкової смуги його брата доправили до місцевої лікарні в Ахмадабаді. Лікар Дгавал Ґаметі підтвердив Associated Press, що Рамеш перебуває в стані «дезорієнтації, з численними різаними і тупими травмами по всьому тілу, але загрози життю вже немає».
За повідомленням Наяна, лікарі наказали пацієнту дотримуватися постільного режиму, тимчасово відключили йому телефон, аби запобігти виснажливим дзвінкам.
Сама катастрофа відбулася практично відразу після відриву від траси: Dreamliner, виведений в експлуатацію у 2013 році та переданий Air India у 2014-му, виконував рейс AI 171 з Ахмадабада до Лондона (аеропорт Гатвік). На борту були 242 особи — вісім членів екіпажу й 234 пасажири з понад 15 країн. Лише одна людина вижила, інші 241 загинули при ударі об землю і внаслідок пожежі. Серед загиблих — рідний брат Вішваша, 36-річний Айай Рамеш.
Представник поліції Г.С. Малік повідомив, що це найкривавіша авіакатастрофа в історії Індії за останні майже тридцять років. Попередньо встановлено, що лайнер входив у фазу набору висоти з аномально низькою швидкістю й відхиленням від курсу, що може свідчити про відмову одного з двигунів або системи керування польотом. Досі триває вилучення «чорних скриньок» — бортових реєстраторів даних і голосу в кабіні — їх відправлять до спеціалізованої лабораторії FAA у США для розшифровки параметрів останніх хвилин польоту.
Наян Рамеш описує стан брата після дзвінка: «Він був напівпритомний, здивований і весь тремтів. Він сказав: „Я не бачу свого брата. Не бачу інших пасажирів. Я в шoці.“ І нас одразу перевели до лікарні, щоби стабілізувати його стан». Зворушливі кадри з Лестера показують порожню шкільну сумку і пари взуття на ґанку, які нібито були придбані Вішвашем для племінника, із яким він мав зустрітися в Лондоні наступного тижня.
У родині Рамешів багато медиків і вчителів, тому трагедія зачепила не лише близьких, а й учнів місцевої школи, для яких Вішваш був наставником із англійської мови. Директор Leicester Academy влаштував постійний пункт психологічної підтримки, куди можуть звернутися і колеги, і друзі родини. Представники мерії Лестера оголосили два дні жалоби та приспустили прапори на будівлях міської ради.
Паралельно з організацією допомоги Рамешам у Лестері голова уряду штату Гуджарат оголосив про компенсації для потерпілих і родичів загиблих: 200 000 індійських рупій (приблизно $2 400) одноразово та довічні стипендії для дітей працівників коледжу, які загинули в обідній залі. Саму залу, де понівечені уламки лайнера врізалися під час обіду близько десятка студентів, мають повністю демонтувати й відновити на кошти авіакомпанії.
Після екстреного засідання кризового штабу в аеропорту Ахмадабад усі рейси скоректовано: рух на злітно-посадковій смузі призупинено на три доби, посадки перенаправили до Мумбаї та Пуне, а на місці катастрофи розгорнули польовий шпиталь для надання першої допомоги людям із сусідніх районів. До операції з порятунку та розслідування залучили рятувальників Національних сил реагування та міжнародних експертів ICAO і IATA.
Експерти авіабезпеки відзначають, що живий випадок Рамеша — поодинокий феномен серед тяжких аварій Boeing 787, які раніше не знали летальних катастроф. До цієї трагедії літаки серії 787-8 експлуатувалися в понад 80 авіакомпаніях без жодного фатального інциденту. Тепер же виникають питання про фактор людської помилки, стан технічного обслуговування та потенційні конструктивні недоліки, які можуть бути з’ясовані після розшифровки «чорних скриньок».
Поки що Вішваша лікарі виписують із відділення інтенсивної терапії до травматології, де він проходитиме реабілітацію. Йому належить доля реанімувати тіло та душу після шоку, занурившись в атмосферу підтримки, яку створили в Лестері для нього й рідних. Ще кілька днів тому він планував подорож до Лондона за коханою дружиною та сином. Сьогодні ж перед ним — дорога довготривалого лікування і не менш тривалий шлях до розуміння, чому в цьому пекельному пастці один з 242 пасажирів зумів вижити.
