За чотири роки повномасштабної війни характер протистояння між Україною та Росією змінився настільки сильно, що сьогодні його вже складно порівнювати з подіями перших місяців вторгнення.
Як пише австралійське ABC News, одна з найбільш помітних трансформацій полягає в тому, що Україна поступово перенесла значну частину боротьби далеко за межі безпосередньої лінії фронту.
Йдеться не лише про окремі удари по військових цілях. Україна формує масштабну кампанію далекобійного впливу, яка охоплює нафтопереробні підприємства, логістичні центри, військові об'єкти та інші елементи інфраструктури, важливі для функціонування російської воєнної машини.
Ця тенденція має стратегічне значення. Адже війна поступово перестає бути конфліктом, у якому основні події відбуваються лише на передовій. Усе більше значення отримує здатність країни створювати постійний тиск на тил противника.
40 днів, які змінили масштаб повітряної війни
Особливу увагу ABC News приділяє 40-денній кампанії ударів по російській території, про яку президент Володимир Зеленський оголосив наприкінці червня.
Її метою було не просто завдати окремих втрат військовій інфраструктурі, а створити додатковий тиск на Росію та змусити її відчути наслідки війни далеко від українського фронту.
Після початку кампанії українські сили активізували використання далекобійних безпілотників та ракет.
Під прицілом опинилися об'єкти нафтогазового сектору, логістичні вузли, військові бази та інші важливі елементи інфраструктури.
За даними Служби безпеки України, протягом кампанії було проведено щонайменше 100 успішних комбінованих ударів.
Особливо показовим став удар по нафтопереробному заводу в Омську. Підприємство розташоване приблизно за 2700 кілометрів від територій, які контролює Україна.
Сам факт досягнення такої відстані демонструє, наскільки далеко вперед за роки війни просунулися українські технології безпілотної війни.
І це, на думку експертів, лише одна частина масштабнішої трансформації.
Від тисяч дронів до мільйонів
Експертка з безпілотної війни Олександра Моллой з Університету Нового Південного Уельсу звертає увагу на стрімке масштабування українського виробництва.
За її оцінкою, Україна за роки війни змогла суттєво вдосконалити свої можливості не лише на тактичному, а й на стратегічному рівні.
Одним із головних факторів стала поява можливості виробляти величезну кількість безпілотників.
Якщо на початку війни мова йшла про приблизно тисячу апаратів на рік, то нині прогнози щодо українського виробництва сягають мільйонів дронів.
Саме ця зміна масштабів поступово трансформує логіку війни.
Дорогі ракети та бойова авіація вже не є єдиним способом ураження цілей на значній відстані.
Безпілотники дозволяють створювати постійний тиск, атакувати одночасно велику кількість об'єктів і змушувати противника витрачати значні ресурси на захист величезної території.
Для Росії це створює серйозну проблему.
Адже захистити кілька стратегічних об'єктів значно простіше, ніж забезпечити ефективне прикриття промислових центрів, нафтопереробних підприємств, складів і логістичних вузлів на території, яка простягається на тисячі кілометрів.
Нафтова галузь стала одним із головних індикаторів
Особливо помітними наслідки української кампанії стали в російському паливно-енергетичному секторі.
За даними, наведеними ABC News, у перший рік повномасштабної війни було зафіксовано лише три удари по російських нафтових об'єктах.
У другий рік їхня кількість зросла до 13.
А вже на четвертому році війни йдеться більш ніж про 130 таких атак.
Це не просто статистика.
Нафтопереробна галузь є одним із фундаментів російської економіки та військової системи. Вона забезпечує паливом транспорт, промисловість, армію та величезну внутрішню економіку.
Тому будь-які тривалі перебої в її роботі можуть мати наслідки далеко за межами конкретного підприємства.
За даними ABC News, у липні обсяги російської нафтопереробки впали до найнижчого рівня більш ніж за два десятиліття.
Це стало одним із найбільш відчутних проявів того, як війна поступово починає впливати на російський тил.
Проблеми з пальним відчувають уже звичайні люди
Стратегічний тиск на енергетичну інфраструктуру поступово переходить у повсякденну економіку.
Через перебої з постачанням пального російська влада була змушена запроваджувати обмеження на продаж бензину в окремих регіонах.
Одночасно Москва почала шукати додаткові джерела постачання за кордоном.
Серед країн, звідки надходило паливо, називали Казахстан, Індію, Японію та Марокко.
Це показує ще одну важливу зміну.
Удари по інфраструктурі можуть мати ефект, який виходить далеко за межі військової сфери.
Коли виникає дефіцит пального, це впливає на транспорт, логістику, ціни, бізнес та повсякденне життя населення.
Таким чином, далекобійна кампанія поступово створює додаткове економічне навантаження.
Новою ціллю стали склади Wildberries
Ще одним прикладом розширення спектра цілей стали логістичні об'єкти Wildberries — одного з найбільших російських онлайн-ритейлерів.
За наведеними ABC News даними, ударів зазнали близько 20 об'єктів компанії.
На перший погляд може здатися, що йдеться винятково про цивільну інфраструктуру.
Однак експертка Дженніфер Паркер наголошує, що діяльність великих логістичних компаній може мати значення і для військового сектору, оскільки через подібні мережі може здійснюватися постачання певного обладнання для російських сил.
Цей приклад демонструє, наскільки складною стала сучасна війна.
Лінія між безпосередньо військовою інфраструктурою та економічною системою дедалі більше стирається.
Військова машина потребує пального, транспорту, електроенергії, виробництва, складів і логістики.
Тому удар по одному елементу може створювати проблеми для інших.
Під ударом опиняється і військова авіація
Паралельно Україна продовжує атакувати безпосередньо військові об'єкти.
Серед заявлених українською стороною результатів — знищення стратегічного бомбардувальника Ту-95МС, двох винищувачів Су-35 та двох навчально-бойових літаків L-39.
Українські військові також продовжують наносити удари по логістичних маршрутах на окупованих територіях півдня України.
Це створює для російської армії ще одну проблему: необхідність одночасно захищати фронт, військові бази, склади, аеродроми, логістичні центри та стратегічні підприємства далеко в тилу.
Чим ширшою стає географія загроз, тим складніше розподіляти обмежені ресурси протиповітряної оборони.
Російська ППО зіткнулася з новим випробуванням
Саме питання протиповітряної оборони може стати одним із найбільш важливих у подальшому розвитку війни.
Дженніфер Паркер зазначає, що масштаб української кампанії став серйозним випробуванням для російської ППО.
До початку повномасштабної війни російські системи протиповітряної оборони вважалися одними з найпотужніших у світі.
Однак багаторічне протистояння показало, що жодна система не може гарантувати абсолютний захист величезної території.
Особливо складним завданням стає протидія великій кількості безпілотників, які можуть використовуватися одночасно та атакувати різні райони.
Для захисника це створює складну математику.
Кожна потенційна ціль вимагає виявлення, відстеження та рішення щодо способу перехоплення.
Якщо таких цілей стає сотні, навантаження на систему різко зростає.
Війна поступово виходить за межі традиційного фронту
Одним із головних висновків ABC News є те, що війна поступово змінює саму географію протистояння.
Раніше головним символом війни була лінія фронту на сході та півдні України.
Тепер дедалі важливішими стають відстані в сотні й тисячі кілометрів.
Безпілотні технології дозволили створити новий вимір війни.
Україна може завдавати ударів по об'єктах, які раніше були недосяжними для більшості звичайних засобів ураження.
Це змушує Росію переглядати власні підходи до захисту тилу.
І головне — проблему неможливо вирішити простим створенням кількох додаткових рубежів ППО.
Потрібно захищати величезну кількість об'єктів одночасно.
Кремль стикається з новою реальністю
Саме ця трансформація, ймовірно, є однією з найбільш неприємних для російського керівництва.
Початкова ставка на те, що бойові дії залишатимуться переважно на українській території, більше не відповідає реальності.
Україна поступово отримала можливість створювати ризики для російської інфраструктури на значній відстані від кордону.
Причому мова йде не про одиничні символічні удари.
Йдеться про системну кампанію.
Її мета полягає у тому, щоб збільшувати вартість війни для Росії, ускладнювати роботу її воєнної економіки та позбавляти керівництво відчуття безпеки у глибокому тилу.
Безпілотники змінюють майбутнє воєн
Український досвід уже виходить далеко за межі конкретного конфлікту.
Те, що відбувається сьогодні, уважно вивчають військові експерти по всьому світу.
Причина очевидна: безпілотники поступово змінюють співвідношення між вартістю атаки та вартістю захисту.
Відносно недорогий безпілотник може змусити противника витрачати значно дорожчі ресурси для його перехоплення.
Якщо ж таких апаратів використовуються сотні або тисячі, виникає абсолютно новий тип військової задачі.
Саме тому український досвід може вплинути на майбутні військові доктрини інших держав.
Війни майбутнього можуть значно менше залежати від кількості танків чи літаків і значно більше — від здатності швидко виробляти, вдосконалювати та масштабувати безпілотні системи.
Ціна нової стратегії залишається надзвичайно високою
Водночас розширення далекобійної війни не означає, що конфлікт стає менш небезпечним для цивільного населення.
Навпаки, паралельно зі зростанням можливостей ураження цілей збільшується і масштаб повітряних атак по Україні.
За даними ООН, лише за перше півріччя цього року в Україні загинули щонайменше 1396 мирних жителів — на 37% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Це нагадування про головний парадокс сучасної війни.
Технології дозволяють завдавати ударів далі, точніше та масштабніше, але вони не скасовують людську ціну конфлікту.
Навпаки, розвиток далекобійних систем може зробити протистояння ще більш масштабним і складним.
Війна змінила правила
За чотири роки Україна пройшла шлях від необхідності виживати під масованими атаками до створення власної системи далекобійного впливу.
Змінилася не лише кількість дронів.
Змінилася сама логіка війни.
Тепер російському керівництву доводиться враховувати ризики для об'єктів, які знаходяться за тисячі кілометрів від України.
Нафтопереробні підприємства, логістичні центри, військові бази та інші елементи інфраструктури вже не можуть автоматично вважатися недосяжними.
Саме це, на думку експертів, є однією з ключових змін за чотири роки війни.
Україна поступово перетворила безпілотники з допоміжного інструменту на один із центральних елементів своєї воєнної стратегії.
І якщо ця тенденція продовжиться, наслідки можуть виявитися значно ширшими за межі нинішнього протистояння.
Війна, яка колись мала чітку географічну лінію фронту, тепер дедалі більше перетворюється на боротьбу технологій, виробничих можливостей, логістики, розвідки та здатності завдавати ударів на величезних відстанях.
І саме ця нова реальність сьогодні змушує Росію рахуватися з тим, що її глибокий тил більше не є недоторканним.
