У Європейському Союзі знову активізувалися дискусії щодо одного з найскладніших фінансових питань війни — долі сотень мільярдів євро російських резервів, які були заморожені після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Йдеться приблизно про 210 млрд євро активів Центрального банку Росії, що перебувають під юрисдикцією країн ЄС. Переважна частина цих коштів зберігається в бельгійському депозитарії Euroclear.
Тепер у Європі з'явилася нова пропозиція, яка потенційно може змінити підхід до цих грошей. Як повідомляє німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung, колишня міністерка оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер, колишня французька міністерка у справах Європи Наталі Луазо та колишній заступник радника президента США з національної безпеки Даліп Сінгх закликають повернутися до ідеї фактичної конфіскації російських активів.
Однак цього разу пропонується змінити сам механізм.
Замість того щоб залишати основний юридичний і фінансовий ризик на Бельгії, ініціатори хочуть передати контроль над активами новій європейській структурі. Таким чином, потенційні наслідки судових спорів із Росією мають бути розподілені між усіма країнами ЄС.
Чому питання російських грошей знову стало настільки гострим
Від самого початку повномасштабної війни російські державні резерви стали одним із головних фінансових важелів, які Захід може використати проти Москви.
Проблема полягає в тому, що заморозити активи значно простіше, ніж конфіскувати їх.
Європейські держави можуть заблокувати доступ до російських коштів, але остаточне вилучення суверенних резервів породжує складні юридичні питання. Росія, зі свого боку, наполягає, що її активи захищені нормами міжнародного права та принципом суверенного імунітету.
Саме тому країни ЄС досі діяли максимально обережно.
Одним із головних противників прямої конфіскації виступала Бельгія. Причина очевидна: саме на її території зосереджена основна частина російських резервів, що перебувають у Європі.
Якщо Росія спробує через міжнародні або національні суди домогтися повернення цих коштів, першою мішенню для юридичних претензій може стати бельгійська сторона.
Для Брюсселя це означає потенційно величезні фінансові та юридичні ризики.
Європа уже придумала обходной механизм
Вместо прямого изъятия всей суммы Евросоюз ранее выбрал более сложную конструкцию.
Речь идет о предоставлении Украине отдельного кредита на 90 млрд евро, при этом замороженные российские активы фактически используются как финансовая основа и гарантия для соответствующей схемы.
Такой подход позволяет ЕС оказывать Киеву масштабную финансовую поддержку, не переходя сразу к наиболее спорному вопросу — окончательной конфискации российского государственного имущества.
Но у этой модели есть важный недостаток.
Кредит не означает, что Россия теряет свои активы. Средства остаются заблокированными, а европейские государства продолжают нести связанные с ними юридические риски.
Именно поэтому сторонники новой инициативы считают, что нынешняя конструкция лишь откладывает решение проблемы.
Что предлагают изменить
Крамп-Карренбауэр, Луазо и Сингх предлагают перенести контроль над замороженными российскими резервами из бельгийской юрисдикции в новую структуру на уровне Европейского союза.
Логика этой идеи достаточно проста.
Если потенциальные претензии Москвы будут направлены исключительно против Бельгии, бельгийское правительство будет иметь серьезные основания опасаться последствий. Но если юридический и финансовый риск распределяется между государствами ЕС, нагрузка на одну страну существенно уменьшается.
Именно на этом построена вся инициатива.
Авторы считают, что новая европейская финансовая структура могла бы стать владельцем или управляющим механизмом для российских резервов, после чего средства можно было бы использовать для поддержки Украины.
Фактически речь идет о попытке превратить проблему, которую долго воспринимали как исключительно бельгийскую, в общеевропейскую.
Почему инициаторы торопятся
Одним из главных аргументов сторонников идеи является время.
Украина продолжает нуждаться в огромных объемах финансовой и военной поддержки. При этом ранее согласованный кредит в 90 млрд евро не является бесконечным источником ресурсов.
По мнению авторов инициативы, после исчерпания этого финансирования положение Киева может стать более сложным.
Именно поэтому Крамп-Карренбауэр считает, что европейским государствам необходимо заранее показать Москве: ставка на постепенное истощение Украины и ее союзников не сработает.
В таком случае передача российских средств Украине должна стать не только финансовым решением, но и политическим сигналом.
Москва должна понимать, что время не обязательно работает в ее пользу.
Это особенно важно в контексте возможных переговоров о завершении войны. Чем более устойчивой является финансовая позиция Украины, тем больше пространства для маневра у Киева.
И наоборот: если российская сторона рассчитывает на сокращение западной помощи и постепенное ослабление Украины, появление нового многолетнего финансового ресурса способно серьезно изменить такие расчеты.
В Европе опасаются политических перемен
Еще один аргумент сторонников инициативы связан с будущими выборами во Франции.
Авторы предложения опасаются, что после президентских выборов политическая ситуация в стране может измениться, а вместе с ней — и уровень поддержки Украины.
Поэтому они предлагают принять решение до французской избирательной кампании.
Для Киева это имеет большое значение. Поддержка Украины со стороны крупнейших европейских государств зависит не только от экономических возможностей, но и от внутренней политики.
Если в одной или нескольких ведущих странах ЕС произойдут политические изменения, общая позиция Евросоюзу може стати менш однорідною.
Саме тому прихильники нової схеми хочуть створити механізм, який буде складніше змінити після виборів.
Ще один ризик — можливі домовленості Москви та Вашингтона
Ініціатори пропозиції також побоюються іншого сценарію.
Російські активи можуть стати предметом майбутніх переговорів між Москвою та Вашингтоном.
Якщо заморожені кошти залишатимуться у нинішньому статусі, теоретично вони можуть стати одним із елементів майбутньої дипломатичної домовленості.
Для європейських держав це створює додатковий ризик: рішення щодо грошей, які перебувають у європейській юрисдикції, може частково визначатися переговорами між двома іншими сторонами.
Передача активів під контроль європейської структури, на думку авторів ініціативи, дозволила б уникнути такого сценарію.
Європа в цьому випадку отримала б значно сильнішу позицію за столом майбутніх переговорів.
Москва вже оскаржує замороження активів
Росія не погоджується із нинішнім статусом своїх резервів.
У березні Центральний банк Росії подав позов проти Європейського Союзу до Загального суду ЄС у Люксембурзі. Москва оскаржує рішення про безстрокове замороження близько 210 млрд євро активів.
Російська сторона заявляє, що європейські рішення порушують її права, зокрема право на доступ до правосуддя, недоторканність власності та принцип суверенного імунітету.
Окремо Банк Росії подав позов у Росії проти бельгійського депозитарію Euroclear, де зберігається значна частина заморожених коштів.
Це означає, що юридична боротьба вже фактично розпочалася.
Якщо ЄС перейде від замороження до конфіскації, кількість судових спорів та їхня потенційна вартість може зрости в рази.
Саме цього і побоюється Бельгія.
Чому рішення може стати історичним
Питання російських активів виходить далеко за межі допомоги Україні.
Якщо Європейський Союз справді конфіскує значну частину резервів іноземного центрального банку та використає їх для компенсації збитків державі, яка зазнала агресії, це стане безпрецедентним кроком.
Інші держави уважно спостерігатимуть за результатом.
Для одних країн це може стати доказом того, що держави-агресори повинні нести фінансову відповідальність за наслідки своїх дій. Для інших — сигналом про потенційні ризики зберігання резервів у західних фінансових системах.
Саме тому європейські чиновники змушені враховувати не лише поточну політичну ситуацію, а й довгострокові наслідки.
Чи вистачить політичної волі
Головне питання тепер полягає не стільки в економічній доцільності використання російських активів, скільки в готовності країн ЄС взяти на себе пов'язані з цим ризики.
Нова пропозиція фактично намагається вирішити головну проблему попередньої схеми: перекласти відповідальність із однієї країни на весь Європейський Союз.
Якщо ця модель отримає політичну підтримку, Бельгія може отримати аргумент для зміни своєї позиції.
Але навіть тоді процес не буде простим.
Потрібно буде визначити юридичний статус нової структури, механізм передачі активів, порядок використання коштів, відповідальність країн ЄС та спосіб захисту від потенційних позовів.
Кожен із цих пунктів може стати предметом тривалих переговорів.
Для України ставки надзвичайно високі
Для Києва питання російських активів — це не абстрактна юридична дискусія.
Йдеться про потенційно сотні мільярдів євро, які можуть бути використані для підтримки української економіки, відновлення зруйнованої інфраструктури та фінансування державних потреб.
Україна вже неодноразово заявляла, що саме Росія має оплачувати наслідки війни.
Якщо ЄС зробить наступний крок і створить механізм фактичного використання заморожених резервів, це стане принциповою зміною підходу.
Але наразі важливо не перебільшувати масштаб рішення: запропонована схема ще не є ухваленою політикою Європейського Союзу. Це ініціатива трьох впливових політиків та експертів, яка має переконати європейські уряди повернутися до питання конфіскації.
Тепер усе залежатиме від того, чи зможуть її прихильники переконати Бельгію та інші держави ЄС, що спільний ризик є прийнятнішим, ніж збереження нинішньої ситуації.
Вікно для рішення може швидко закритися
Ініціатори хочуть, щоб рішення було ухвалене вже восени — до французьких виборів та нового зимового періоду, коли Україна традиційно стикається з особливими ризиками для енергетичної системи.
Для Європи це також питання стратегічного вибору.
Залишити російські активи замороженими означає продовжити нинішню модель і уникнути найбільш гострих юридичних ризиків. Передати їх під контроль європейської структури — означає зробити набагато сміливіший крок із потенційно великими політичними та правовими наслідками.
Саме тому найближчі місяці можуть стати вирішальними.
Якщо пропозиція отримає підтримку, Євросоюз може вперше перейти від простої заморозки російських резервів до створення механізму їхнього практичного використання на користь України.
Якщо ж держави ЄС не наважаться взяти на себе спільні ризики, 210 млрд євро й надалі залишатимуться замороженими активами, навколо яких Москва та Європа продовжуватимуть юридичну і політичну боротьбу.
У будь-якому разі рішення щодо цих грошей стане одним із найважливіших фінансових тестів для Європи. Воно покаже, наскільки далеко ЄС готовий зайти, щоб змусити Росію нести реальні фінансові наслідки за війну та водночас зміцнити позиції України перед можливими майбутніми переговорами.
