Коли Ізраїль у березні розпочав нову кампанію проти Hezbollah, першими об’єктами, про які попереджали військові, стали не склади ракет і не підземні командні пункти. Цілями були банки. Саме це показало, наскільки змінилася логіка протистояння.
Понад десяток відділень Al-Qard al-Hassan — фінансової мережі, яка роками виконувала для Hezbollah функції паралельного банку, — було знищено ударами. Пізніше атаки поширилися на обмінні пункти, через які рухалися іранські кошти, а також на комерційні об’єкти, що приносили угрупованню дохід.
Сенс цієї кампанії простий: позбавити Hezbollah не лише озброєнь, а здатності відновлювати їх, оплачувати людей, підтримувати соціальну мережу й зберігати політичну лояльність. У сучасній війні гроші стають не тилом бойових операцій — вони дедалі частіше є самою зброєю.
За оцінкою «Дейком», нинішній тиск на фінанси Hezbollah є одним із найважливіших зрушень у конфлікті навколо Лівану. Вперше одночасно працюють три рівні: ізраїльські удари, американський фінансовий тиск і дії самого ліванського уряду, який дедалі активніше обмежує паралельні канали руху готівки.
Протягом багатьох років Hezbollah будував економічну систему, здатну функціонувати поруч із офіційною державою. Вона включала благодійні фонди, торговельні компанії, обмінні операції, кредитування, мережу соціальної допомоги й канали фінансування з Ірану. Саме ця інфраструктура дозволяла угрупованню переживати санкції та кризи.
Al-Qard al-Hassan була одним із центральних елементів цієї моделі. Формально вона не працювала як звичайний комерційний банк, але на практиці забезпечувала депозити, позики та рух коштів для десятків тисяч клієнтів. Для Hezbollah це було особливо важливо в країні, де офіційна банківська система пережила фактичний колапс.
Ліванська фінансова криза після 2019 року лише посилила значення таких структур. Коли банки обмежували доступ громадян до власних депозитів, а національна валюта стрімко знецінювалася, паралельні механізми готівкових розрахунків стали ще важливішими для повсякденного життя та політичного впливу.
Hezbollah використав цю слабкість держави як перевагу. Там, де офіційні інституції втрачали довіру, угруповання могло пропонувати альтернативні фінансові й соціальні послуги. Це перетворювало гроші на інструмент політики: допомога сім’ям, зарплати, компенсації та кредити зміцнювали систему залежності.
Тепер саме ця система стала мішенню. Ізраїль намагається знищити її фізичну інфраструктуру, Сполучені Штати — ускладнити міжнародні перекази та доступ до фінансових посередників, а влада Лівану — перекрити внутрішні маршрути, які раніше залишалися майже недоторканними.
Особливе значення має міжнародний аеропорт Бейрута. Упродовж років він був не лише транспортним вузлом, а й одним із критичних каналів, через які могли переміщуватися готівка, цінності та люди. Посилення контролю там означає, що навіть фізичне перевезення грошей стає складнішим.
Інший удар припадає на величезну готівкову економіку Лівану. Після краху банківської системи доларові банкноти стали фактично паралельною фінансовою інфраструктурою країни. Для Hezbollah ця система була зручною: операції складніше відстежувати, а санкції проти банківських переказів частково втрачають силу.
Саме тому Вашингтон тисне на центральний банк Лівану, вимагаючи жорсткіших правил щодо обмінних пунктів, великих готівкових операцій та руху валют. На папері це фінансове регулювання. На практиці — спроба перекрити простір, де Hezbollah десятиліттями почувався значно вільніше, ніж у формальній банківській системі.
Для Ірану ця кампанія створює ще одну проблему. Тегеран може мати ресурси для підтримки Hezbollah, але сам факт наявності грошей більше не гарантує, що вони безпечно дістануться Лівану. Чим сильніше контролюються банки, аеропорти, обмінні мережі та посередники, тим дорожчим і ризикованішим стає кожен переказ.
Це принципова зміна. Раніше санкційний тиск часто зменшував ефективність фінансових каналів, але не знищував їх. Hezbollah мав достатньо часу, політичного прикриття та внутрішньої інфраструктури, щоб знаходити нові маршрути. Тепер фінансові обмеження поєднуються з прямим фізичним знищенням мережі.
Удари по обмінниках і комерційних об’єктах мають саме такий ефект. Йдеться не лише про втрату конкретної суми. Зникають перевірені посередники, документи, готівка, довіра й роками створені механізми розподілу. Відбудувати їх складніше, ніж просто відкрити нове приміщення.
Для Hezbollah це особливо небезпечно після масштабних військових втрат. Угрупованню необхідно одночасно фінансувати бойові структури, відновлювати зруйновану інфраструктуру, підтримувати сім’ї загиблих і поранених, компенсувати втрати прихильникам і зберігати політичну присутність у шиїтських районах.
Саме соціальний компонент часто недооцінюють. Вплив Hezbollah у Лівані тримається не лише на зброї. Він багато років спирався на школи, медичні послуги, виплати, благодійність і систему патронажу. Якщо ресурсів стає менше, фінансовий тиск поступово перетворюється на політичний.
Проте ця стратегія має межі. Hezbollah залишається глибоко вбудованим у ліванську економіку та суспільство, а повне знищення його фінансової мережі практично неможливе без серйозних побічних наслідків для цивільного населення. Чим ширше удари, тим складніше відокремити інфраструктуру угруповання від звичайного бізнесу.
Для уряду Лівану це створює майже нерозв’язну дилему. Послаблення Hezbollah може зміцнити державні інституції, але надмірний зовнішній тиск здатен спричинити нові соціальні й політичні потрясіння. Держава мусить одночасно демонструвати суверенітет і уникати внутрішнього вибуху.
Сам Hezbollah опиняється перед іншою проблемою. Він десятиліттями будував модель, у якій військова сила була захищена політичним впливом, а політичний вплив — фінансовою й соціальною інфраструктурою. Тепер атака спрямована одразу на всі ланки цього ланцюга.
Якщо тиск збережеться, головним питанням стане не те, чи залишаться в Hezbollah ракети. Набагато важливіше — чи зможе він оплачувати їхнє зберігання, перевозити компоненти, утримувати людей, компенсувати втрати й фінансувати власну систему лояльності.
Саме тут проходить новий фронт війни. Знищення банківської філії не має видовищності удару по ракетній установці, але стратегічний ефект може бути довшим. Арсенал можна поповнити. Набагато складніше відновити фінансову екосистему, коли одночасно закриті її банки, маршрути, посередники й зовнішні джерела.
Тому боротьба за фінанси Hezbollah може виявитися не менш важливою, ніж боротьба за його зброю. Ізраїль і США намагаються змінити саме економіку його сили: зробити кожну ракету дорожчою, кожного бійця — складнішим для утримання, а кожен новий транш з Ірану — ризикованішим.
Якщо ця стратегія спрацює, Hezbollah не обов’язково втратить здатність воювати. Але він може втратити те, що десятиліттями робило цю здатність стійкою: фінансову систему, яка дозволяла військовій організації одночасно залишатися політичним рухом, соціальною мережею і паралельною державою всередині Лівану.
