Після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році Європейський Союз ухвалив рішення про тимчасову повну лібералізацію торгівлі з Україною. Це включало скасування залишкових мит і квот на низку українських товарів, зокрема аграрну продукцію, метали, а також інші важливі експортні позиції. Такий крок мав на меті підтримати українську економіку в період глибокої кризи, допомогти зберегти експортний потенціал і забезпечити валютні надходження до державного бюджету.
Скасування мит на українські товари дозволило виробникам швидше переорієнтувати логістику, оскільки більшість традиційних морських маршрутів було заблоковано або зруйновано. Аграрії, металурги, харчова промисловість та інші сектори скористалися можливістю експортувати через європейські порти та внутрішні ринки. Експорт сільськогосподарської продукції, включаючи пшеницю, кукурудзу, м’ясо птиці та цукор, виріс у кілька разів.
Проте успіх українського експорту виявився водночас і викликом для деяких країн-членів ЄС, де фермери почали скаржитися на зниження внутрішніх цін через конкурентну продукцію з України. Польща, Франція, Румунія та Болгарія стали одними з головних противників продовження повної лібералізації.
На початку 2024 року тиск із боку європейських фермерів посилився. Зокрема, польські аграрії вийшли на масові акції протесту, вимагаючи захисту внутрішнього ринку від української продукції. Вони стверджували, що надлишок дешевої сільськогосподарської продукції з України знижує ціни, шкодить місцевим виробникам і руйнує сталі економічні зв’язки в межах ЄС.
Польські політики, які готувалися до президентських виборів, швидко відреагували на суспільне невдоволення. Уряд Варшави звернувся до Європейської комісії з вимогою відкласти торговельні переговори з Україною та посилити митні бар'єри. На цьому тлі виникли пропозиції про встановлення щомісячних квот на окремі види імпорту з України, зокрема на кукурудзу, цукор, мед та м’ясо птиці.
Такий політичний тиск не міг залишитися без наслідків. У результаті дипломатичних консультацій та внутрішнього голосування, Єврокомісія ухвалила рішення про запровадження "перехідного режиму" замість чинного безмитного доступу, що діє до 6 червня 2025 року.
За новою пропозицією, Європейський Союз встановить суворі обмеження на щомісячний обсяг безмитного експорту українських товарів. Для прикладу, річна квота на експорт кукурудзи буде знижена з 4,7 млн тонн до 650 тисяч тонн, цукру – з 109 тисяч тонн до 40,7 тисяч тонн, а м’яса птиці – з 57,1 тисяч до 40 тисяч тонн. Ці скорочення торкнуться не лише обсягів, а й ритму експорту, що критично важливо для українських аграріїв, які працюють у сезонному циклі.
Скорочення квот означає зменшення валютних надходжень для України, яка й без того перебуває в стані економічного виснаження через війну. Багато фермерів уже зазнали втрат через зруйновану інфраструктуру, нестачу добрив, пального, працівників. Тепер до цього додадуться ще й логістичні бар'єри та небезпека втрати контрактів на зовнішніх ринках.
Позиція Єврокомісії щодо нових мит та квот не є виключно економічною. Усе більше аналітиків відзначають, що передвиборча боротьба в країнах-членах ЄС, зокрема в Польщі, значною мірою впливає на загальноєвропейську політику щодо України. У випадку Польщі влада прагне послабити позиції націоналістичних опонентів, демонструючи рішучість у захисті інтересів власного агросектору.
Така ситуація ставить під сумнів сталість європейської підтримки України в довгостроковій перспективі. Українська сторона неодноразово наголошувала на необхідності зберегти доступ до ринків ЄС, принаймні до завершення війни. Проте політична динаміка всередині ЄС дедалі частіше змінює правила гри.
Запровадження квот і мит може стати каталізатором для переосмислення стратегії торговельної інтеграції України з ЄС. По-перше, Києву потрібно активніше просувати свої інтереси у Брюсселі, залучаючи не лише офіційні канали, але й галузеві асоціації, громадські організації, дипломатичні місії. По-друге, слід терміново працювати над оновленням угоди про вільну торгівлю, де буде передбачено більш сталі гарантії доступу до ринку ЄС.
Також Україна має зосередитись на диверсифікації ринків збуту, зокрема через поглиблення співпраці з країнами Близького Сходу, Африки та Азії. Альтернативні маршрути, нові логістичні платформи, розвиток внутрішньої переробки – усе це може зменшити залежність від європейських квот.
