Туреччина зробила нову спробу повернути Чорному морю роль безпечного маршруту для українського аграрного експорту. Анкара веде переговори одночасно з Україною та Росією щодо механізму, який дозволив би торговим суднам знову безпечно проходити до чорноморських портів.
Про підготовлений план 31 серпня заявив міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан. За його словами, турецька сторона вже представила свої пропозиції обом учасникам потенційної домовленості та готова працювати над відновленням механізму, подібного до Чорноморської зернової угоди.
«Ми підготували план і перебуваємо в контакті з обома сторонами щодо нього», — заявив Фідан, наголосивши, що за наявності необхідних умов Анкара готова працювати над новою угодою.
На перший погляд ця заява може нагадувати події 2022 року, коли Туреччині та ООН вдалося створити механізм, який дозволив Україні продовжувати експорт зерна попри повномасштабну війну. Проте нинішня ситуація принципово складніша.
Тепер недостатньо просто домовитися про маршрут для суден. Необхідно створити умови, за яких Росія не зможе або не захоче використовувати цивільне судноплавство як частину воєнного тиску.
Що пропонує Туреччина
Поки що Анкара не розкриває всіх деталей нового плану. Однак сама заява Фідана свідчить про те, що Туреччина прагне повернутися до ролі головного посередника у питанні безпеки Чорного моря.
Для Анкари це має не лише дипломатичне, а й економічне та геополітичне значення.
Чорне море залишається одним із ключових торгових просторів регіону. Через нього проходять маршрути, які мають критичне значення для українського експорту, міжнародної продовольчої безпеки та економічних інтересів самої Туреччини.
Саме тому Туреччина зацікавлена у відновленні передбачуваного судноплавства.
Однак головна проблема полягає у гарантіях.
Якщо торгове судно виходить із порту, воно має бути впевнене, що не стане ціллю атаки. Судноплавна компанія повинна розуміти рівень ризику, страхова компанія — оцінювати можливі збитки, а екіпаж — мати гарантії безпеки.
Без цього навіть формальне оголошення про припинення атак не означатиме автоматичного повернення нормального судноплавства.
Український експорт опинився перед новою загрозою
Проблема загострилася після того, як Росія активізувала атаки на українські чорноморські порти та цивільну інфраструктуру.
23 липня рух суден на вході до українських чорноморських портів призупинився через загрозу російських ударів. Цьому передували тижні атак на портову інфраструктуру.
Для України це особливо болісне питання.
Морський експорт — один із ключових елементів економіки. Українські аграрні компанії залежать від можливості вивозити зерно, олію та іншу продукцію великими партіями. Морський транспорт дозволяє перевозити значні обсяги за нижчою собівартістю, ніж альтернативні маршрути.
Коли судноплавство стає небезпечним, проблеми виникають не лише у портів.
Зростають страхові премії, перевізники закладають додаткові ризики у вартість фрахту, а покупці можуть вимагати більших знижок. У результаті українська продукція стає дорожчою для експорту, а прибутковість виробників знижується.
Тому безпечний морський коридор — це не просто питання логістики.
Це питання здатності українського аграрного сектору стабільно працювати.
Чому нова угода буде складнішою за домовленості 2022 року
Чорноморська зернова ініціатива, укладена у липні 2022 року за участю Туреччини та ООН, стала одним із найважливіших дипломатичних механізмів перших років повномасштабної війни.
Завдяки їй Україна змогла експортувати Чорним морем майже 33 мільйони тонн зерна.
Цей результат мав значення далеко за межами України. Українське зерно надходило на світові ринки, допомагаючи підтримувати продовольчі ланцюги та стримувати додатковий тиск на ціни.
Але у липні 2023 року Росія вийшла з домовленостей.
Москва тоді заявляла, що угода не забезпечувала належного доступу для російського експорту продовольства та добрив і що відповідні поставки нібито стикалися із серйозними перешкодами.
Тепер Туреччина намагається знайти нову конструкцію.
Але повернути стару модель один в один уже навряд чи можливо.
За цей час змінилася ситуація на морі. Сторони накопичили значний військовий досвід, змінили підходи до використання безпілотників і ракет, а ризики для цивільного судноплавства стали більш очевидними.
Отже, новий механізм має враховувати реалії 2026 року, а не умови, які існували три-чотири роки тому.
Анкара вже намагалася зупинити удари по торгових суднах
Туреччина раніше закликала Україну та Росію запровадити мораторій на удари по торгових суднах у Чорному морі.
Ця ініціатива стала відповіддю на зростання небезпеки для цивільного судноплавства.
Україна зі свого боку через третю сторону передавала Росії пропозицію взаємно припинити атаки на цивільні об'єкти в Чорному морі та очікувала на відповідь Москви.
Однак тут виникла принципова розбіжність у позиціях.
Президент України Володимир Зеленський заявляв, що Росія не готова погодитися на взаємне припинення атак на судна з аграрною продукцією. За його словами, Москва прагнула розширити можливу домовленість таким чином, щоб вона також охоплювала атаки на російську нафтову інфраструктуру.
Саме це може стати однією з головних перешкод для нового плану.
Чорне море перетворилося на окремий фронт переговорів
Сьогодні питання судноплавства вже неможливо відокремити від загальної ситуації у Чорному морі.
Україна зацікавлена у безперешкодному експорті своєї продукції. Росія намагається використовувати різні інструменти тиску, пов'язані з морськими маршрутами та інфраструктурою. Туреччина прагне не допустити подальшої ескалації біля власних морських кордонів та водночас посилити свою дипломатичну роль.
У результаті Чорне море стало не лише торговим маршрутом, а й важливим дипломатичним майданчиком.
Туреччина має унікальний важіль впливу — контроль над протоками Босфор і Дарданелли. Саме через них проходить сполучення Чорного моря із Середземним.
Раніше повідомлялося, що Анкара почала обмежувати прохід через Дарданелли для деяких комерційних суден, які прямували до портів України та Росії. Турецькі представники при цьому наголошували, що такі заходи можуть мати тимчасовий характер.
Для українських експортерів навіть тимчасові обмеження мають серйозні наслідки.
Коли судновласники не впевнені у стабільності маршруту, ризик автоматично закладається у ціну перевезення. Саме тому посилення небезпеки в Чорному морі може призводити до появи додаткової «премії за ризик».
Чи може нова зернова угода реально запрацювати
Найскладніше питання зараз полягає не в тому, чи може Туреччина запропонувати план. Очевидно, що може.
Питання в іншому: чи погодиться Росія на умови, які забезпечать реальну безпеку цивільного судноплавства.
Потенційна угода повинна передбачати не просто декларації, а механізм контролю та відповідальності.
Потрібно визначити, що саме вважається атакою на торгове судно, як фіксуватимуться порушення, хто контролюватиме дотримання домовленостей і які наслідки матиме її порушення.
Без відповідей на ці питання нова домовленість ризикує залишитися лише політичною декларацією.
Крім того, залишається питання страхування. Навіть якщо Туреччина, Україна та Росія оголосять про створення безпечного коридору, приватні компанії самостійно оцінюватимуть ризики.
Судновласник може запитати: що станеться, якщо домовленість буде порушена? Хто компенсує збитки? Хто гарантує безпеку екіпажу?
І саме від відповідей на ці запитання залежатиме реальна готовність комерційного флоту повертатися до українських портів.
Для України ставка надзвичайно висока
Відновлення безпечного морського експорту стало б серйозним економічним плюсом для України.
Це означало б більш стабільну роботу портів, більші можливості для аграрного експорту, зниження логістичних витрат і потенційне здешевлення страхування.
Для фермерів це також означало б більш передбачуваний ринок збуту.
Адже урожай потрібно не лише виростити. Його необхідно зберігати, транспортувати, продавати та доставляти покупцю. Якщо один із ключових елементів цього ланцюга стає нестабільним, проблеми поширюються на всю систему.
Саме тому українська сторона зацікавлена у будь-якому механізмі, який реально гарантуватиме безпеку торгового судноплавства.
Водночас Київ навряд чи погодиться на домовленість, яка створюватиме односторонні обмеження для України або дозволятиме Росії використовувати зернове питання для отримання додаткових військових чи економічних поступок.
Туреччина отримує шанс повернути собі роль ключового посередника
Для Анкари нинішня ситуація також відкриває значні дипломатичні можливості.
Якщо Туреччині вдасться домовитися з обома сторонами та створити працюючий механізм безпеки для цивільного судноплавства, це стане серйозним дипломатичним досягненням.
Анкара вже має досвід переговорів щодо Чорноморської зернової ініціативи. Крім того, Туреччина залишається однією з небагатьох держав, яка підтримує робочі канали комунікації і з Києвом, і з Москвою.
Але цього разу одного дипломатичного авторитету буде недостатньо.
Потрібен механізм, який витримає першу ж серйозну кризу.
Адже найважливіший момент настане не тоді, коли угоду урочисто оголосять. Справжньою перевіркою стане день, коли перші судна знову зайдуть в українські порти.
Якщо вони зможуть безпечно завантажитися, вийти у відкрите море та пройти маршрут без атак, нова домовленість матиме реальний сенс.
Якщо ж перше порушення залишиться без наслідків, довіра до механізму може зникнути практично миттєво.
Нова зернова угода — це вже не просто про зерно
Спроба Туреччини створити нову домовленість демонструє, наскільки важливим стало питання безпеки Чорного моря.
Йдеться не лише про українське зерно.
Йдеться про міжнародну торгівлю, роботу портів, страхування суден, продовольчу безпеку, економічну стійкість України та можливість цивільного судноплавства функціонувати навіть під час війни.
Анкара фактично пропонує повернутися до ідеї, яка вже одного разу спрацювала. Але тепер потрібна не копія старої угоди, а новий механізм, здатний враховувати нинішні ризики.
І головна інтрига полягає в тому, чи вдасться переконати Росію прийняти правила, за яких безпека цивільного судноплавства стане не політичною обіцянкою, а реальною умовою.
Якщо Туреччині вдасться знайти таку формулу, це може стати важливим кроком для відновлення українського морського експорту.
Якщо ж Москва використає переговори лише як інструмент для висунення нових вимог, Чорне море й надалі залишатиметься зоною підвищеного ризику.
Тому нинішня заява Хакана Фідана — це лише початок нового дипломатичного раунду.
Попереду найскладніше: перетворити красиву ідею про безпечний коридор на систему, яка працюватиме не на папері, а в реальному морі.
