У грудні 2022 року Країни «Великої сімки» і ЄС узгодили введення максимального порогу у $60 за барель на поставки російської нафтової сировини морем. Угода забороняла обслуговувати та страхувати танкери з російською нафтою, якщо вона продається дорожче за цю межу, що дозволило стримати надходження Москви від експорту, не створивши одночасно серйозного шоку на світовому ринку нафти. Однак завдяки «тіньовому флоту» — танкерам із страховкою поза межами Західного страхового ринку — Росія значну частину часу обходила обмеження, продаючи «Уралс» понад $60 за барель.
За даними Європейської Комісії, в 2023–2024 роках російська Urals crude торгувалась переважно вище встановленого ліміту. Лише на початку квітня ціна знизилась нижче $60 за барель на фоні побоювань щодо глобального економічного росту після новин про американські тарифи та уповільнення світового попиту. Водночас зниження ліміту до $50 створить додатковий тиск на доходи Кремля від продажу нафти, що є ключовим джерелом фінансування військових операцій в Україні.
Європейський Комісар з економічних питань Вальдіс Домбровскіс повідомив, що пропозиція знизити «кап» буде офіційно внесена на розгляд міністрів фінансів G7 під час зустрічі в Канаді цього тижня. Хоча сам Домбровскіс не назвав остаточного рівня, кілька обізнаних у процесі посадовців підтвердили, що мова йде про $50 за барель. У разі схвалення рішення стане частиною 18-го пакету санкцій Євросоюзу проти Москви, спрямованого на подальше обмеження фінансових ресурсів російського уряду.
«Ми окреслили це питання з боку Комісії в контексті нового пакету санкцій. Сподіваюсь, що й інші партнери з G7 проявлять інтерес до обговорення й підтримають цю ініціативу», — заявив Домбровскіс. До «Великої сімки» входять США, Канада, Британія, Франція, Німеччина, Італія та Японія. На рівні зустрічей міністрів фінансів разом із представниками цих країн також присутні представники Європейської Комісії та голова міністрів єврозони.
Підхід до «капа» полягав у балансуванні: з одного боку, обмежити доходи Росії від продажу сировини, з іншого — не допустити різкого обвалу глобальних поставок. Історично до введення санкцій приблизно третина російської нафти перевозилась морем, а загалом продаж нафти становив до 40 % валютних доходів бюджету РФ. Втрата контролю над цінами дозволила б Кремлю отримувати додаткові мільярди доларів, тому зниження «капа» до $50 за барель посилить роль санкцій як інструменту стримування агресора.
Критики обмеження наголошують, що надто жорсткий «кап» може спровокувати зменшення постачання російської нафти на світовий ринок, спричинивши зростання цін. Але економісти відзначають: у разі зниження «капа» Росія буде змушена продавати більше через неформальні канали з вищими ризиками, що підвищить собівартість транзакцій і зменшить чисті надходження до державного бюджету. Крім того, падіння ціни вище рівня $50 навряд чи триватиме довго через глобальну кон’юнктуру: попит на нафту залишається чутливим до економічних новин у США, Китаї та ЄС.
Європейські уряди вже почали готуватися до зміни «капа». Світові трейдери та танкерні компанії моніторять ринки страхування: з 2022 року понад 50 західних страховиків відмовились обслуговувати «тіньовий флот», але російська сторона залучила нові компанії в Ю. Східної Азії та на Близькому Сході. Зниження «капа» до $50 може стимулювати перехід танкерів на ще менш надійні методи обходу санкцій, але одночасно посилить контроль західних регуляторів над безпекою перевезень: більший ризик аварій і витоків зросте разом із зростанням страхових премій.
Для України ініціатива ЄС означає подальше зниження коштів, які Кремль може направити на війну на Сході та Півдні. Кожен долар, втрачений від продажу нафти за нижчою ціною, перераховується Україною на підсилення оборони та гуманітарну допомогу. Водночас Київ стикається з глобальним зростанням цін на енергоносії, тому подальші дискусії в G7 стосуватимуться не лише обмежень для Росії, а й гарантій стабільного постачання альтернативних джерел енергії до Європи.
Незабаром після оголошення про можливе зниження «капа» Bloomberg та Financial Times прогнозували кроки США щодо оновлення власних енергетичних стратегій. Зокрема, адміністрація Байдена має намір збільшити експорт скрапленого природного газу (LNG) і нафтопродуктів із Мексики та Канади, щоб компенсувати зменшення російських постачань. Це також торкається планів України на довгострокову енергетичну віднову після війни: поступове скорочення залежності від російських газу та нафти прискорить перехід до відновлюваних джерел.
У рамках координації «Великої сімки» вже запланований міжвідомчий нарадів для опрацювання технічних деталей: як змінити нормативні документи, які регулюють страховий облік суден із російською нафтою, та як оперативно відреагувати на нові спроби обходу. Серед можливих інструментів — автоматизоване відстеження танкерів через супутникові системи, посилення санкцій проти нелегальних перевізників та розробка механізму «зворотної відповідальності», коли контрагенти, які порушили «кап», потраплятимуть до чорних списків із забороною діяльності в ЄС.
У підсумку, намір ЄС домогтися зниження ціни на морську нафту РФ до $50 за барель на майбутньому засіданні G7 — це не лише продовження санкційної ескалації, а й демонстрація готовності західного блоку посилювати тиск на агресора. Успіх цієї ініціативи залежить від єдності G7, оперативності механізмів контролю та здатності адаптуватися до нових схем обходу санкцій на світовому енергетичному ринку.
