За кілька років, що минули з першої каденції Дональда Трампа на посаді президента США, Європейський Союз так і не знайшов «золотої» формули, як вести з Вашингтоном взаємовигідний діалог, не потрапляючи в пастки торговельних конфліктів. Стрімке введення американських мит на сталь та алюміній, які з 12 березня 2025 року почали застосовуватися до товарів із ЄС, стало відправною точкою нового загострення. Євросоюз відповів з власним списком контрзаходів: перша хвиля – з 1 квітня, що охопить мотоцикли Harley Davidson, бурбон, імовірно й інші «символічні» продукти зі штатів, які підтримують Трампа.
Офіційна реакція Брюсселя: «Ми хочемо переговорів, ми хочемо уникнути війни мит, але не можемо сидіти склавши руки». Марош Шефчович, торговий міністр Європейської комісії, поставив це прямо: «Щоб плескати, потрібні дві долоні. Якщо адміністрація Трампа не почує наші пропозиції, ми будемо змушені діяти в рамках своїх можливостей».
Європейське розчарування: що пішло не так?
Коли Трамп повернувся до влади, в Брюсселі сподівалися: хоча риторика президента США гостра і він неодноразово звинувачував ЄС у “несправедливих” тарифах, це все ж схоже на «торговельний шантаж», який можна перетворити на компроміс. Мовляв, адміністрація Трампа прагне укласти угоду у стилі «win-win», але з вигідними для себе умовами.
Проте все виявилося складніше. ЄС готовий був піти на певні поступки: збільшити закупівлю американського скрапленого газу (LNG), розширити доступ американських товарів на європейський ринок, обговорювати технологічні питання. Та приїзд до Вашингтона у лютому 2025-го єврокомісара Шефчовича не дав відчутних результатів.
Додаткову складність створює й відсутність чіткої концепції в адміністрації Трампа. Якщо подивитися на публічні заяви американських чиновників, можна угледіти різні аргументи:
- Мита розглядаються як спосіб отримати кошти до бюджету США для покриття наслідків податкових пільг у країні.
- Вони також позиціонуються як «покарання ЄС за жорсткі обмеження щодо американських технологічних компаній».
- Або ж пояснюються потребою «збалансувати торговельні відносини» через те, що в окремих позиціях європейські тарифи вищі (наприклад, на автомобілі – 10%).
Схоже, Трамп стоїть на позиції, що запровадження мит – це легітимний інструмент тиску для перегляду глобальних торговельних правил. При цьому його заяви, що Європа «була створена, аби обдурити США», спонукають європейців сумніватися в можливості знайти швидкий компроміс.
“Ми не отримали дружнього торгу, а щось схоже на вимоги імперії”
Такий вислів уже шириться в експертному середовищі. Пенні Наас, дослідниця з German Marshall Fund, наголошує: Євросоюз очікував від США «раціональної гри», проте стикається з ультимативною риторикою: «Ви повинні піти назустріч».
Умовний «бартер» – коли Вашингтон знижує тарифи на європейські авто, а Брюссель узгоджує додаткові квоти на американські сільгосппродукти – не спрацьовує, бо не видно чіткої готовності США відмовитися від розширення мит. До того ж, 2 квітня може розпочатися другий етап нових митних обмежень, зокрема Трамп обіцяв підняти тарифи на автівки до 25% і пригрозив «повністю закрити» європейський експорт у США у цій сфері.
Контрзаходи ЄС: що і як
Для Європи це теж непростий виклик. З одного боку, ЄС має сильний експорт до США: автомобілі, промислові товари, продукти харчування. З іншого боку, Штати посідають лідерську позицію в технологіях і наданні послуг – тобто європейський ринок залежний від американських інтернет-компаній, медіасервісів, фінансових послуг.
Поки що основний хід Євросоюзу – «дзеркальні» чи «пропорційні» тарифи на низку продуктів американського походження. Перший пакет уже оголошено: 50-відсоткові збори на мотоцикли (Harley-Davidson), бурбон, інші товари зі «штатів Трампа». Ідея полягає в тому, аби викликати невдоволення виборців республіканських регіонів, які потім тиснутимуть на свого президента.
Другий пакет запустять у квітні, зачепивши більше сільськогосподарської продукції, а також промтоварів, вироблених в осередках підтримки Трампа. На порядку денному можуть з’явитися і крайні заходи – використання нового інструмента захисту («anti-coercion tool»), що дозволить обмежувати діяльність американських технологічних фірм у Європі. Мовляв, якщо США «крутять руки» в торговельній сфері, ЄС може вдарити по сервісах на кшталт Google, Facebook тощо. Проте це називають «ядерною опцією»: у самій Європі не хочуть іти на ескалацію, що зруйнує відносини остаточно.
Чи боятися рецесії та зростання цін?
Штати та Європа надто взаємопов’язані. «Немає двох економік у світі, настільки інтегрованих», – підкреслює Наас. Якщо розпочнеться масштабна торгова війна, це вдарить по споживачах з обох боків Атлантики. Американські товари в Європі подорожчають, багато середнього бізнесу зазнає збитків, експортні ланцюги руйнуватимуться, робочі місця скорочуватимуться. У США теж страждатимуть виробники, які втратять прибутковий європейський ринок і стикнуться з тиском на внутрішньому.
Уже зараз видно вплив на деякі компанії, близькі до Трампа. Наприклад, очікується, що підвищення мит викличе проблеми у виробників віскі й мотоциклів. За словами Асоціації американських виробників алкоголю, попередні санкції США в першу каденцію Трампа вже боляче вдарили по експортерах, тепер історія може повторитися ще гостріше.
Що чекає далі?
Оскільки на початку квітня можливе запровадження нових заходів із боку Трампа, ЄС перебуває у стані підвищеної готовності. Протягом останніх місяців у Брюсселі працювала напівофіційна «трамп-таскфорс», яка розробляла сценарії реагування на різні рівні ескалації. Ніхто не приховує, що ідеальний варіант – усе ж сісти за стіл переговорів, але «коли інша сторона не пропонує рівноправної угоди, ми повинні діяти».
Канцлер Німеччини, президент Франції та лідери ЄС усвідомлюють: існує ризик «декаплінгу» – тобто розриву ланцюгів постачань і розходження регуляторних систем між США та Європою. Однак навіть це не дає гарантії, що Америка не наростить мит ще більше. Трамп неодноразово наголошував, що глобальна система торгівлі «працює проти США» і що він хоче переглянути «всю архітектуру» на свою користь.
Прихильники Трампа вважають, що короткотривалі збитки виправдані заради «нового економічного порядку». Європа ж вважає це “занадто великою платою”. Адже, на думку Брюсселя, торгівля між США і ЄС – це мільйони робочих місць, трильйони доларів в обігу, великий взаємний ринок. Зруйнувати таку систему митними війнами – означає підірвати фундамент союзницьких відносин і загнати обидві сторони у скрутне економічне становище.
Найреалістичніший прогноз: ще кілька місяців нестабільності, впродовж яких Євросоюз робитиме спроби «м’якої дипломатії» та готуватиме пакет дзеркальних мит. Якщо Трамп не поступиться, блок змушений буде «запустити машину» у повну силу. Тим самим вийде, що дві найтісніше взаємопов’язані економіки у світі перетворяться на опонентів, намагаючись перемогти в “грубій” грі без взаємних поступок.
«Це, безсумнівно, викличе втрати для всіх. Та наразі альтернативи не видно», – визнають у Єврокомісії. До того ж поки Трамп зберігає рішучість «взяти назад багатство Америки», європейцям годі розраховувати на швидке потепління.
Європа зайшла в конфронтацію не тому, що хоче обмінюватися санкціями, а через те, що не бачить іншого способу схилити Дональда Трампа до переговорів на розумних засадах. В умовах, коли Білий дім робить кроки, що здаються непередбачуваними й «імперськими», в ЄС намагаються підтвердити здатність завдавати удару у відповідь. Проте ризики розширення «тарифної війни» дуже серйозні: від скорочення ринків збуту до можливих потрясінь у глобальній економіці.
Залишається питання: чи обмежаться сторони взаємними тарифами на сталь і деякі промислові товари, чи перейдуть до «ядерних» сценаріїв, зокрема удару по цифровому сектору, що може ще сильніше підірвати трансатлантичні відносини. Поки що поміркований варіант не втратив актуальності. Але годинник цокає: якщо до квітня не знайдуть виходу, конфлікт поглибиться, і Європа з Америкою ризикують перейти в стан взаємної ворожнечі, небачений з часів післявоєнного відбудови.
