Президент США Дональд Трамп уже не вперше погрожує тарифами на фармацевтичну продукцію, натякаючи, що «в майбутньому» ввезення ліків до Сполучених Штатів може обкладатися мито. Хоча на сьогодні обов’язковий рівень ставок ще не затверджено, фармацевтичний сектор ЄС — найбільший експортний напрям для блоку — опинився в епіцентрі ризиків. Інсуліни, серцево-судинні препарати, вакцини та онколіки, які десятиліттями вільно перетинали кордони, тепер можуть подорожчати на чверть вартості через нові мита, які передбачено в розмірі 25 %.
Для Ірландії таке рішення може виявитися катастрофічним: фарм-галузь формує близько 80 % усіх її експортних поставок до США, що у 2024 році становило приблизно €58 млрд. Низькі корпоративні податки та висококваліфіковані кадри привабили десятки великих компаній (Pfizer, Johnson & Johnson, Roche, Merck) до розгортання виробництва в Дубліні та прилеглих округах. Тепер частина цих потужностей може опинитися під загрозою неповернення інвестицій і необхідності переносу ліній до Америки.
У Німеччині, Бельгії, Данії та Словенії, де також зосереджені великі фармозаводи, почали обговорювати сценарії реагування. Одні компанії вже планують поступово збільшувати виробничі потужності у США, інші розглядають можливість підвищення внутрішніх цін, щоб компенсувати додаткове мито. Ще одна модель — «податкова арбітражна» схема, коли фізичні фабрики залишаються в Європі, а прибутки формально реєструють на американських філіях, уникаючи митних платежів.
Водночас Європейська комісія та профільні асоціації фармвиробників (EFPIA, Pharma Deutschland) вже активно лобіюють у Брюсселі зусилля зі зниження регуляторного тиску. Президентка ЄК Урсула фон дер Ляйєн провела кілька консультацій із лідерами галузі, закликавши до збереження єдиних стандартів безпеки, але водночас пообіцяла обговорити «преференційні умови» для тих, хто інвестуватиме в Європі. Прагнення убезпечити внутрішній ринок від дефіциту ліків змушує уряди шукати баланс між захистом споживача та підтримкою виробника.
Ризики для світових ланцюгів постачання медикаментів є вагомими. У разі запровадження мит можливі затримки у доставці лікарських інгредієнтів, зупинка ліній збирання вакцин і переобладнання фармфабрик під нові стандарти. Це здатне не лише підвищити ціни на ринку США, а й спровокувати дефіцит окремих препаратів у Європі, адже постачальники часто централізують логістику через великі портові вузли у Фландрії чи Гамбурзі.
Пакети Ozempic на заводі Novo Nordisk у Гіллероді, Данія. Шарлотта де ла Фуенте
Окремий виклик становить сегмент дженериків. Якщо США введуть високі мита, китайські та індійські виробники генериків, раніше орієнтовані на американський ринок, почнуть шукати канали в Європі, створюючи конкуренцію для місцевих гравців. Це може підштовхнути цінову війну на дешеві аналоги, ускладнивши розвиток власного виробництва генериків в ЄС — наприклад у Польщі чи Чехії, де є певний потенціал для цього сектору.
Деякі європейські уряди вже готують пакети стимулів: від пільгових кредитів на модернізацію та автоматизацію до багатомільярдних програм підтримки інноваційних біотехнологій. Однак ці заходи вимагають довгого погодження з Брюсселем та фінансування з національних бюджетів, що не завжди виконуватиметься вчасно. Через розмиті перспективи галузь звертається до ЄС із закликом створити єдиний фонд реагування на торгові шоки та включити фармацевтику до списку стратегічних секторів із нульовим мито в будь-якому торговельному спорі.
Незважаючи на значний тиск, експерти вказують на потенціал «пом’якшених» обмінів знаннями та технологіями в межах внутрішнього ринку ЄС: спільні R&D-кластери в Баварії, Лабрадорі, Хорватії та Естонії можуть допомогти оптимізувати затрати та знизити залежність від зовнішніх ринків. Водночас посилення міжгалузевої кооперації — між фармацевтикою, медичною технікою та цифровим здоров’ям — здатне створити синергію, яка підвищить конкурентоспроможність європейських гравців на світовій арені.
Отже, загроза тарифів Трампа стала каталізатором для ґрунтовного переосмислення стратегії європейської фармацевтичної промисловості. Від перебудови ланцюгів постачання до стимулювання внутрішніх інновацій — ЄС мусить демонструвати швидкість прийняття рішень і здатність ухвалювати компроміси між інтересами виробників та потребами мільйонів пацієнтів. У підсумку успіх залежатиме від консолідованої відповіді як на рівні окремих держав, так і на рівні всього блоку, адже в сучасному глобалізованому світі навіть мито в 25 % стає тестом на здатність зберегти доступність життєво важливих ліків.
