Від тарифної війни до «нульового мита»: Маск як новий дипломат в епоху поляризації
Минулої суботи, лише через три дні після того, як Дональд Трамп оголосив про запровадження нових мит, включно з 20-відсотковим тарифом на імпорт з Європейського Союзу, Ілон Маск несподівано звернувся до європейських партнерів із пропозицією — створити економічний простір без мит. «Я сподіваюся, що Європа та США перейдуть до ситуації нульових тарифів», — заявив він під час відеовключення на зустрічі італійської ультраправої партії «Ліга» у Флоренції.
Ці слова пролунали після тривалої мовчанки Маска щодо торговельної політики Трампа, яку він раніше критикував як непродуктивну. Під час першого президентського терміну Трампа Маск висловлювався за ліквідацію мит між США та Великобританією, називаючи їх перешкодами для інновацій.
У виступі Маск не лише торкнувся економіки, а й висловив сподівання на «дуже тісне партнерство між США та Європою». Це виглядає як прямий контраст із риторикою Дональда Трампа, який неодноразово заявляв, що ЄС був створений, аби «обікрасти» Америку. Ба більше, представники адміністрації Трампа відкрито демонстрували зневагу до європейських інституцій.
У цьому ж контексті Маск запропонував більше свободи пересування людей між двома континентами — ще одна позиція, що суперечить поглядам американського ізоляціонізму, який знову набирає обертів у правих політичних колах США.
Ілон Маск і ультраправі: технологічний титан як політичний агент
Однак заяви Маска про євроатлантичне партнерство не можна розглядати у відриві від його зростаючої підтримки ультраправих сил Європи. Його участь у заході партії «Ліга», поряд з її лідером Маттео Сальвіні, — лише останній епізод у низці подібних дій.
Днем раніше Маск та Трамп публічно висловили підтримку французькій політикині Марін Ле Пен, яка щойно була засуджена за розтрату державних коштів та втратила право обиратися на посади. Маск також висловлювався на підтримку німецької партії «Альтернатива для Німеччини» — ще однієї ультраправої сили — та активно коментував дебати щодо міграції в Італії, за що отримав публічну догану від президента Італії.
Під час виступу у Флоренції Маск знову озвучив класичний набір тем ультраправих: загроза цензури, міграційна політика та «надмірне регулювання» з боку Європейського Союзу. Він також використав платформу для просування свого департаменту з підвищення ефективності державного управління — ініціативи, що пропагує скорочення витрат на державну бюрократію.
Заяви Маска не обмежились економікою чи свободою пересування. Він також висловив підтримку політиці Трампа щодо війни в Україні, що сигналізує про зближення із новою хвилею американських політиків, які закликають до зменшення підтримки Києва та «переоцінки» ролі США в європейській безпеці.
Це чергове нагадування про неоднозначність Маска як фігури в глобальній політиці: з одного боку — інноватор, що закликає до відкритих ринків; з іншого — союзник сил, які прагнуть до націоналістичної замкненості.
Світ без мит чи світ з новими бар’єрами?
Попри промову про «нульові тарифи», реальність вказує на зростаючий економічний протекціонізм. Оголошення Трампа щодо тарифів на європейські товари стало частиною більшої стратегії тиску на Брюссель. У відповідь ЄС вже почав готувати дзеркальні заходи, зокрема щодо продукції американського автопрому.
Іронічно, що Маск — засновник Tesla, компанії, яка залежить від трансатлантичних поставок, — може стати першим серед тих, хто постраждає від торговельної війни. Пропагуючи ідею «зони вільної торгівлі», він фактично змушений лавірувати між геополітичними реаліями та власним бізнес-інтересом.
Виступ Ілона Маска у Флоренції став черговою віхою його політичного перетворення. Колишній апологет глобального мислення дедалі більше підтримує націоналістичні сили, водночас просуваючи гасла економічної інтеграції. Цей парадокс — відображення нової політичної доби, в якій технологічні лідери не лише впливають на ринки, а й активно формують ідеологічні ландшафти.
Поки адміністрація Трампа готується до нових виборів, а Європа входить у фазу політичної нестабільності, вплив Ілона Маска на політику обох континентів лише зростатиме. Питання полягає лише в тому, чи принесе це більше свободи — чи більше контролю.
