Березень підтвердив крихкість цінової рівноваги в українській економіці. Формально інфляція залишалася помірною, однак вийшла за межі очікуваної траєкторії. Розрив між прогнозом і фактом виявився не випадковим відхиленням, а сигналом зміни структури інфляційного тиску — від споживчого попиту до витрат бізнесу.
Ключовим фактором став ринок пального. Стрімке зростання цін на нафту, підсилене геополітичними ризиками, миттєво транслювалося у внутрішні ціни на бензин, дизель і газ. Річна інфляція пального перевищила 23%, перетворивши енергоресурси на головний драйвер подорожчання в економіці.
Цей ефект виявився ланцюговим. Дорожче пальне збільшило собівартість перевезень, логістики та виробництва, що автоматично підштовхнуло ціни на транспортні послуги та частину споживчих товарів. Як показує попередній аналіз «Дейком», саме такі непрямі ефекти формують стійкі інфляційні хвилі, які складніше стримати монетарними інструментами.
Водночас продовольчий сегмент не став джерелом додаткового тиску. Навпаки, ціни на сирі продукти частково стабілізувалися. Збільшення імпорту м’яса стримало подорожчання свинини та курятини, а тепла погода спричинила активний розпродаж овочів, що різко здешевшали у річному вимірі. Це тимчасово компенсувало загальну інфляційну динаміку.
Проте баланс залишився нестійким. Окремі категорії, як-от гречка, продемонстрували різке зростання через слабкий урожай, а яйця — через ефект високої бази — змінювалися нерівномірно. Така фрагментація цін сигналізує про нестабільність аграрного ринку і залежність від погодних та зовнішніх факторів.
Помітним став і тиск у сегменті оброблених продуктів. Дефіцит сировини та глобальні цінові тенденції підштовхнули вгору вартість соняшникової олії. Паралельно дорожчали імпортні товари, зокрема риба та морепродукти, де фактор курсу валют і логістики наклався на зростання енергетичних витрат.
Сфера послуг виявилася ще чутливішою до енергетичного чинника. Інфляція тут прискорилася майже до 13%, що відображає нову структуру витрат бізнесу. Дорожча електроенергія і пальне змусили підвищувати ціни ресторани, сервісні компанії, кінотеатри та транспортні оператори. Навіть телеком-сектор відреагував підвищенням тарифів, адаптуючись до енергетичної нестабільності.
На цьому тлі базова інфляція також зросла, хоча й помірно. Це означає, що фундаментальний ціновий тиск посилюється, навіть якщо окремі категорії демонструють тимчасове зниження. Така динаміка створює складні умови для монетарної політики: традиційні інструменти впливу на попит мають обмежений ефект, коли джерело інфляції лежить у витратах.
Водночас непродовольчий сегмент залишився у зоні дефляції, що свідчить про стриманий споживчий попит. Це один із небагатьох факторів, який наразі утримує загальний інфляційний показник від різкішого зростання.
Березнева інфляція показала головне: економіка України дедалі більше залежить від зовнішніх енергетичних шоків. Війна на Близькому Сході, коливання цін на нафту, вартість електроенергії — усе це формує нову інфляційну реальність, де внутрішні фактори відіграють другорядну роль.
У короткостроковій перспективі це означає підвищену волатильність цін і складніші прогнози. У довшій — потребу структурних змін: від енергетичної диверсифікації до зниження залежності бізнесу від вартості ресурсів. Інакше кожен новий зовнішній шок і надалі переписуватиме інфляційний сценарій країни.
