Раптові заяви президента США Дональда Трампа про готовність укласти угоду з Іраном вже наступного тижня вщухли із спростуванням Тегерана.
Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі чітко заявив державному телебаченню: «Жодних домовленостей, угод або обговорень щодо нового раунду переговорів не ініційовано».
Попередні спекуляції про відновлення переговорного процесу після 12-денного конфлікту між Іраном та Ізраїлем, що завершився ударом США по ядерних об’єктах Тегерана, виявилися передчасними. Державний секретар США напередодні назвав можливим підписання угоди вже наступного тижня, але тепер такі очікування зійшли нанівець.
Під час інтерв’ю Арагчі зазначив, що на рівні президентів Тегеран висловлював готовність повернутися за стіл переговорів, але ця ініціатива не отримала підтримки ключових силових кіл.
Опір участі у нових перемовинах посилився саме після боїв із Ізраїлем, у яких Іран виступив проти ізраїльських ядерних об’єктів. Відтак текст заяви верховного лідера аятоли Хаменеї про перемогу у «священній війні» не містив жодного натяку на зняття бар’єрів до діалогу з США.
Крім відмови від переговорів, Арагчі відреагував на прохання МАГАТЕ провести інспекцію пошкоджених американсько-ізраїльськими авіаударами ядерних об’єктів: «Ураження серйозні та значні, тому на даний момент ми не маємо наміру запрошувати до себе директора агентства Рафаеля Гроссі».
Інспектори МАГАТЕ, які залишилися в Ірані під час бойових дій, досі не отримали доступу до сховищ ізозотопів та центрифуг. Це унеможливлює оцінити масштаб неучитаного збагачення урану та викликає побоювання щодо можливого «збігу інвентарю».
Попередня співпраця Тегерана з МАГАТЕ передбачала щоквартальні звіти й допуски інспекторів до всіх циліндрів зі збагаченим ураном. Новий закон, відібраний парламентом Ірану і набрав чинності, призупиняє будь-яку співпрацю з міжнародним агентством.
Хоч, за офіційною процедурою, Тегеран може зберегти формальну участь у Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), припинення практичної співпраці з МАГАТЕ радикально знижує прозорість програми.
З огляду на це в США та Європі лунають застереження: без моніторингу запаси високо збагаченого урану можуть вийти з-під контролю і потенційно перетворитися на «тактичну ядерну зброю».
Аналітики наголошують, що «нерозкриті дані щодо ізотопного складу від 90 до 97 % збагачення створюють ризик критичного порогу для виробництва плутонію», астрономічному урану може вистачити на кілька ядерних зарядів.
У Вашингтоні вже обговорюють можливість нових санкцій проти іранських організацій, залучених до відновлення атомних досліджень, включно з Центром досліджень важкої води та Корпусом вартових ісламської революції. США можуть посилити експортні обмеження на центрифуги та ізотопну хімію, а також заморозити активи банків, що фінансують атомний сектор.
Наступним кроком можливого тиску стане розширення «списку терористичних організацій» на тих, хто причетний до прихованого збагачення, адже нинішнє ембарго охоплює лише відпрацьоване ядерне паливо та радіоактивні елементи.
Водночас у регіоні посилюється напруга: союзники США по НАТО закликають не відмовлятися від стратегії «максимального тиску» на Іран.
Речник Пентагону підкреслив: «В разі, якщо дипломатичні канали закрито, ми залишаємо за собою право реагувати на загрози для безпеки наших партнерів та об’єктів у регіоні».
Це може означати нові авіаудари за аналогією до реакції на останні атаки безпілотників «Шахед», що, за твердженнями Вашингтона, вирушали з території Ірану до Сирії та Іраку.
Незважаючи на це, в кулуарах Білого дому все ще обговорюють можливість невеликих жестів доброї волі: тимчасове скасування санкцій на імпорт етана чи програмного забезпечення для центрифуг мігло б стати приводом для іранської сторони відновити переговори. Проте після спростування Арагчі навіть ці «полегшення» виглядають малоймовірними.
Президент Трамп може в наступному зверненні представити новий пакет заходів на кшталт «третьої фази» санкцій, якщо Тегеран не повернеться до Києва обговорювати ядерну угоду.
Отже, нинішня ситуація загострює питання подальшої долі багатостороннього контролю над ядерною програмою Ірану. Лише повне припинення блокувань МАГАТЕ дозволить з’ясувати, чи використовувалася війна як прикриття для нарощення потужностей зі збагачення.
Якщо Тегеран і далі відмовлятиметься від інспекцій, міжнародна спільнота може розглядати варіанти відновлення санкційного режиму 2010-х років, створення «секторальних санкцій» за аналогією до Росії, або навіть законодавчого обмеження імпорту іранської нафти.
Підсумовуючи: Іран остаточно закрив двері для експертів МАГАТЕ і спростував будь-які домовленості з США про відновлення діалогу. Це означає, що перспектива дипломатичного врегулювання ядерної кризи віддаляється.
При цьому ризики неконтрольованого розповсюдження високо збагаченого урану зростають, і світова спільнота зосереджує увагу на можливості жорсткіших компресій із санкційними режимами та військово-технічними протидіями.
