Протягом останніх місяців у регіоні Газою відбуваються суттєві зміни в оперативній стратегії ізраїльського командування. За даними численних високопосадовців та аналітиків, ізраїльські сили набувають контролю над анклавом у масштабах, які до цього не спостерігалися за весь час війни. Сьогодні Ізраїль контролює набагато більшу територію в Газі, ніж у будь-який інший період конфлікту, що стає частиною амбітного плану, спрямованого на створення повномасштабної окупації цієї зони.
Військова стратегія та політичний розрахунок
За інформацією, отриманою від високопоставлених джерел, нова стратегія була розроблена за участю нового головнокомандувача Еяля Заміра та затверджена міністром оборони Ізраїлю Ізраїлем Кацем. План передбачає поступове посилення контролю над Газою з метою ліквідації домінування терористичної організації Хамас, яка протягом двох десятиліть фактично управляє анклавом і отримує військову та фінансову підтримку від Ірану. Один із колишніх генералів, Амір Авіві, наголосив: «Єдиний спосіб знищити Хамас – завоювати Газу». Підтримка нового підходу отримує і політичне підґрунтя: повернення Дональда Трампа до Белого дому додає додаткової сили розрахункам ізраїльського керівництва, яке порівнює ситуацію з окупаціями в Німеччині та Японії після Другої світової війни.
Попри те, що кабінет ще не дав офіційного «зеленого світла» для остаточної реалізації повномасштабної окупації, кроки з розширення буферних зон та посилення присутності ізраїльських сил у критично важливих регіонах проводяться вже зараз. Зокрема, було оголошено про створення «Мо́раґ Коридору» – смуги землі, що простягається паралельно до кордону з Єгиптом і спрямована на ізоляцію Південної Гази та перетворення міста Рафа на безпечну зону для ізраїльських військових операцій.
Новий етап у війні та виклики гуманітарного характеру
На відміну від попередніх операцій, коли ізраїльські війська тимчасово заволодівали містами з подальшим відступом, нинішня стратегія базується на ідеї стабільного утримання завойованих територій. Цей підхід дозволить створити постійні «зони безпеки», що можуть стати базою для подальших адміністративних і цивільних заходів. Проте така політика несе величезні ризики: продовження збройного протистояння може посилити гуманітарну кризу в Газі, де за останніми даними Хамас-управлінської охорони здоров’я загинуло понад 50 тисяч людей, а інфраструктура анклаву зазнала значних руйнувань.
Серед ключових проблем зазначають також питання утримання заручників, яких наразі тримають у Газі. Для ізраїльських керівників звільнення заручників має стати пріоритетом, адже повторна спроба повномасштабного наступу несе ризик втрати життя тих, хто ще залишається живим. За даними опитувань, близько 70 % ізраїльтян вважають, що питання звільнення заручників повинно стояти на першому місці. У зв’язку з цим тривають перемовини за участю посередників з Катару, Єгипту та США, які спрямовані на обмін заручників на палестинських ув'язнених.
Історичні аналогії та новий сценарій контролю
Під час розробки нової стратегії ізраїльські чиновники активно посилаються на приклади окупації Німеччини та Японії після Другої світової війни. За їхньою логікою, тимчасове руйнування встановлених політичних систем і введення зовнішнього адміністративного апарату дозволить створити умови для поступового переходу до стабільної демократії. План полягає в тому, щоб, після ліквідації Хамасу, управління критичними цивільними справами було передане колективу місцевих експертів за підтримки арабських партнерів, тоді як ізраїльські сили зберігатимуть контроль над безпекою анклаву.
Однак подібна модель вимагає високих витрат як людських, так і матеріальних. Виклик полягає в тому, що розміщення ізраїльських військових безпосередньо серед цивільного населення спричинить зростання недовіри, що, у свою чергу, може стати ґрунтом для нової хвилі повстанців, здатних приховуватись серед місцевих жителів. Це створює потенційно тривалий і виснажливий конфлікт, який вимагатиме залучення значних ресурсів як з боку держави, так і з боку резервістів, які уже протягом сотень днів знаходяться в постійному бойовому стані.
Міжнародний контекст та регіональна безпека
На міжнародній арені зміни у стратегії Ізраїлю викликають неоднозначну реакцію. Багато експертів зазначають, що посилення контролю над Газою може мати далекосяжні наслідки для регіону. Після атаки в жовтні 2023 року, коли радикальні бойовики проникли на ізраїльську територію, існувала серйозна загроза для північних кордонів країни, зокрема через дії ірансько-спонсорованих груп, серед яких виділяється ліванська організація «Хезболла». Обидві групи (Хамас та «Хезболла») за багатьма критеріями, зокрема за позицією Сполучених Штатів та інших західних країн, є терористичними організаціями. Усвідомлюючи ризики з обох боків, ізраїльське керівництво планує розподіл сил таким чином, щоб не допустити ослаблення обороноздатності країни на інших напрямках.
Повернення Дональда Трампа на політичну арену додало імпульсу до розрахунків ізраїльського командування. Його відкриті заяви про недоцільність відмови від Газових територій у 2005 році підтримують нову стратегію, спрямовану на повернення контрольованих територій до прямого управління державними силами. Попередні позиції адміністрації Бідена щодо обмеження масштабів військових дій зазнали критики, що дозволило сформувати новий підхід, який, за словами високопосадовців, є єдиним виходом із ситуації, що накопичилася за останні 18 місяців конфлікту.
Гуманітарні наслідки та виклики майбутнього
Незважаючи на стратегічні міркування, перспективи повномасштабної окупації Газою мають серйозні гуманітарні наслідки. Руйнівні наслідки збройного протистояння вже відчуваються місцевим населенням: тисячі домівок знищено, а сотні тисяч громадян змушені покинути свої осередки. Серед опитаних ізраїльтян значна частина висловлює думку, що жодна військова операція не може стати виправданням для подальшого загострення гуманітарної кризи.
До того ж, повномасштабна окупація, яка передбачає розміщення ізраїльських військ безпосередньо серед цивільного населення Газою, може призвести до посилення спротиву з боку місцевих жителів і, як наслідок, до затяжного партизанського протистояння. За словами фахівців, такий сценарій може змусити армію викликати десятки тисяч резервістів, що в свою чергу матиме негативний вплив не лише на бойову здатність країни, а й на соціально-економічну ситуацію всередині держави, де довгі роки війни вже позначились на робочих процесах та бізнес-кліматі.
Очевидно, що в умовах тривалого конфлікту економічна ситуація в Ізраїлі зазнає додаткового тиску. Кожен виклик, змушуючи мобілізувати великі сили, позначається на роботі підприємств, внутрішніх інвестиціях та загальній стійкості економіки, що стає ще одним аргументом на користь прихильників ненеминумих переговорів для досягнення стабільності.
Новий етап ізраїльської стратегії в Газі знаменує критичний поворот у довготривалому конфлікті, де кожен крок має потенціал радикально змінити політичний та військовий ландшафт регіону. Поступове розширення контрольованих територій з одночасним посиленням заходів щодо ліквідації Хамасу ставить питання не лише про безпосередню військову перемогу, але й про подальші наслідки для цивільного населення, регіональної стабільності та міжнародних відносин. Модель, запропонована ізраїльським керівництвом, заснована на прикладі окупаційних процесів після Другої світової війни, обіцяє трансформацію політичного ландшафту Газою, проте ризики тривалого супротиву, зростання числа жертв серед мирного населення та економічних збитків залишаються надзвичайно високими.
Ключовим питанням залишається: чи зможе Ізраїль досягти своєї мети – ліквідації Хамасу та встановлення стабільного режиму у Газі – не заглибившись у безмежний витік людських ресурсів і не розпочавши нову фазу затяжного конфлікту? З огляду на багатовікову історію військових окупацій і численні приклади невдалих експериментів із примусовим встановленням контролю, майбутнє регіону буде визначатися не лише стратегічними розрахунками, але й здатністю державних сил знайти компроміс між безпекою та гуманітарними потребами місцевого населення.
Поки переговори за участю міжнародних посередників тривають, ізраїльські військові кроки відзначають нове слово в організації простору конфлікту. Однозначно можна сказати, що сьогоднішній день став переломним: майбутнє анклаву, його політична трансформація та доля мільйонів людей, що живуть у Газі, безпосередньо залежать від прийнятих сьогодні рішень. Час покаже, чи виявиться ця стратегія ефективною, але вже зараз ясно, що компромісних рішень у цьому питанні не має – майбутнє регіону визначається кожним наступним кроком ізраїльського командування.
