Повернення Дональда Трампа до активної зовнішньої політики поставило Європу в складну і небезпечну позицію. Публічно європейські столиці демонструють єдність із Вашингтоном, однак за зачиненими дверима дедалі гучніше звучить тривога через імперський стиль США та непередбачуваність їхніх дій.
Ключовим фактором стриманості залишається війна в Україні. Без військової, фінансової та політичної підтримки США Європа не здатна гарантувати безпеку Києву після потенційного припинення вогню. Саме ця залежність змушує лідерів ЄС уникати відкритої критики Білого дому.
Нові заяви президента США Дональд Трамп щодо Гренландії, Венесуели та Ірану стали холодним душем для європейських союзників. Вони побачили не прагматичну дипломатію, а повернення до логіки сфер впливу, де сила і ресурси важливіші за міжнародне право.
Особливо болісною для Європи стала риторика щодо Гренландії, яка формально належить Данії — члену НАТО. Загроза тиску або навіть силових сценаріїв проти союзника підриває саму основу трансатлантичної безпеки, на якій континент спирався з часів Другої світової війни.
На цьому тлі у Парижі відбулися переговори між європейськими лідерами та американськими представниками щодо майбутнього України. Формально сторони заявили про прогрес у питаннях безпекових гарантій, але відсутність Росії за столом переговорів робить будь-яке припинення війни далеким і невизначеним.
Президент Франції Емманюель Макрон публічно уникав коментарів щодо Венесуели та Гренландії, наголошуючи, що ці теми не пов’язані з українським питанням. Така позиція відображає загальну лінію Європи — не дратувати Вашингтон у момент стратегічної вразливості.
Володимир Зеленський та Стів Віткофф, Джаред Кушнер після зустрічі щодо України в Парижі у вівторок — Людовік Марін
У приватних розмовах європейські дипломати визнають: страх і паніка стали частиною політичного клімату. Різниця між публічними заявами та реальними оцінками ситуації зростає, а залежність від США змушує Європу жертвувати власними принципами міжнародного права.
Данія стала винятком із цього мовчання. Прем’єр-міністерка відкрито заявила, що будь-який тиск на Гренландію з боку США означатиме кінець НАТО як оборонного союзу. Такі слова відображають глибину кризи довіри всередині Альянсу, який десятиліттями вважався непорушним.
Водночас багато аналітиків вважають, що Трамп використовує жорстку риторику як інструмент переговорів. Проте навіть така тактика має руйнівний ефект, адже створює відчуття нестабільності та змушує союзників готуватися до найгірших сценаріїв.
Європейський Союз діє обережно і розпорошено. Він формально підтримує територіальну цілісність Данії та Гренландії, закликає до демократії у Венесуелі, але не демонструє готовності до жорстких дій у разі ескалації з боку США. Це підкреслює стратегічну слабкість Європи.
Війна в Україні залишається центральним вузлом усіх цих суперечностей. Президент України Володимир Зеленський бере участь у переговорах як лідер держави, від результатів яких залежить не лише доля країни, а й безпекова архітектура всієї Європи.
Прем'єр-міністр Данії Метте Фредеріксен з головою Арктичного командування Данії Сореном Андерсеном біля Нуука, Гренландія, минулого року. Вона заявила, що американські дії щодо Гренландії покладуть край НАТО — Том Літтл/Reuters
Аналітики дедалі частіше говорять про нову імперську логіку світової політики. У такій системі США, Росія та Китай визнають право один одного на власні зони впливу, тоді як Європа опиняється між цими центрами сили без достатніх інструментів самозахисту.
Для європейських суспільств ця реальність є особливо болісною. Континент, який після колоніальної епохи будував політику на правилах і компромісах, змушений адаптуватися до світу, де домінує груба сила та економічний інтерес.
Критики наголошують, що Європа втратила момент продемонструвати рішучість, зокрема у питанні використання заморожених російських активів для підтримки України. Компромісні рішення лише підсилили переконання Вашингтона та Москви у слабкості європейської позиції.
Деякі політики вже закликають до підготовки контрзаходів на випадок тиску США — від санкцій проти американських компаній до перегляду військової присутності. Однак ці ідеї поки залишаються маргінальними, адже страх втратити безпекову «парасольку» США переважає.
У стратегічній перспективі Європі доведеться зробити вибір. Або вона продовжить балансувати, уникаючи конфлікту з Вашингтоном, або почне будувати власну автономну безпекову політику. Обидва варіанти потребують політичної волі, якої нині бракує.
Світ входить у фазу, де правила ліберального порядку руйнуються. Для Європи це означає кінець зони комфорту і необхідність діяти жорсткіше. Інакше континент ризикує остаточно перетворитися з гравця на об’єкт чужих імперських амбіцій.
Квартира, пошкоджена під час військового втручання США в районі Сублетт міста Ла-Гуайра, Венесуела, у неділю — Алехандро Чегарра
