Розкол у підтримці Ізраїлю: Захід піддає критиці нову військову операцію в Газі
Ранкові заяви прем’єра Великої Британії Кіра Стармера та міністра закордонних справ Нідерландів Каспера Велдкампа стали першим відкритим фронтом європейської критики дій Ізраїлю. Обидва політики назвали плани уряду Нетаньягу щодо розширення операцій у секторі Гази «помилковими» та такими, що не сприяють визволенню заручників або стабілізації регіону.
На думку Велдкампа, рішення Ізраїлю лише поглиблює гуманітарну катастрофу, а не наближає до миру. Міністр прямо заявив, що «Газа належить палестинцям», а негайне припинення вогню, звільнення заручників і дипломатичне рішення — це єдиний шлях.
Своєю чергою, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц оголосив про припинення експорту будь-якого військового обладнання, яке може бути використано в Газі. Цей безпрецедентний крок з боку Німеччини сигналізує про втрату автоматичної підтримки Ізраїлю, яка раніше була незаперечною.
У заяві уряду ФРН підкреслено: «Ізраїль має право на самозахист, але тепер він несе ще більшу відповідальність за гуманітарну ситуацію в Газі». Берлін вимагає збільшення постачання гуманітарної допомоги і вважає, що військова ескалація погіршить становище цивільного населення.
Європейські держави дедалі активніше демонструють прагнення до балансу в ізраїльсько-палестинському конфлікті, більше не обмежуючись риторикою «захисту права Ізраїлю». Це свідчить про зростаючий вплив гуманітарного фактору та тиску з боку громадськості.
Уперше за багато років найбільші гравці ЄС (Німеччина, Велика Британія, Нідерланди) фактично синхронізують свою позицію щодо Ізраїлю — і вона більше не є беззастережною. Це може вплинути як на внутрішню політику Ізраїлю, так і на геополітичну підтримку Тель-Авіва у Брюсселі та Вашингтоні.
Ізраїльські військові стверджують, що контролюють близько 75 відсотків Гази. Прибережна смуга, що простягається від міста Газа на півночі анклаву до Хан-Юніса на півдні, є основною територією, яка знаходиться поза контролем Ізраїлю — Охад Цвігенберг
Європа і Україна: сигнал до припинення вогню чи стратегічна пастка?
Того ж дня інша частина Європи — Східна — заговорила про можливу деескалацію у війні Росії проти України. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що «замороження конфлікту може відбутися швидше, ніж очікувалося». За його словами, сигналом для цього слугує дипломатична обережність Зеленського і дедлайн для нового «ультиматуму».
Зі свого боку, президент України після розмови з Туском підкреслив важливість «надійного миру» для всіх. Він наголосив на спільних кроках із Польщею щодо євроінтеграції та оборонної співпраці.
Не менш важливою є заява глави МЗС Фінляндії Еліни Валтонен. Вона зазначила, що тиск на Росію зростає, зокрема через активне постачання озброєння Україні, і що саме це змушує Москву демонструвати готовність до перемовин.
Джерела в польському уряді (зокрема сайт Onet) повідомили про неофіційний план «замороження» конфлікту, що нібито просувається США. Його складові:
- Припинення вогню без мирної угоди.
- Де-факто визнання окупованих територій за РФ на 49 або 99 років.
- Скасування значної частини санкцій.
- Відсутність блокування вступу України до НАТО.
- Офіційного підтвердження цьому немає, але сам факт появи таких версій — тривожний.
«Заморожений конфлікт» — це не мир. Це сценарій, в якому Україна втрачає шанс на повноцінне відновлення територіальної цілісності, а Росія — зберігає контроль без юридичних поступок. Саме тому в Україні ці сигнали викликають занепокоєння.
Ціна миру — втрата контролю над частиною території та часткове визнання агресора як сторони конфлікту. Україна послідовно наголошує: мир можливий лише після повного виведення військ РФ та відновлення кордонів 1991 року.
Останні заяви європейських лідерів показують: з одного боку — зростаюча критика Ізраїлю за агресивну політику, з іншого — можливість нав’язування Україні сценарію «замороженого конфлікту». В обох випадках ідеться не лише про гуманітарну чи військову ситуацію, а про те, як змінюється сама європейська дипломатія.
Якщо ЄС дійсно хоче бути геополітичним гравцем, він має діяти не лише як посередник, а як захисник принципів — права на життя, суверенітет і повагу до міжнародного права. Інакше Європа ризикує втратити не лише довіру союзників, а й себе.
Військовослужбовець 24-ї механізованої бригади імені Короля Данила Збройних Сил України веде вогонь із самохідної гаубиці 2с5 "Гіацинт-С" по російських військах на передовій під час нападу Росії на Україну, поблизу міста Часів Яр у Донецькій області — Олег Петрасюк/Прес-служба 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила Збройних Сил України
