Європейські країни НАТО опинилися перед дилемою: як гарантувати Україні безпеку у післявоєнний період без залучення армії США. Союз німецьких військових попередив, що йдеться не про символічні місії, а про масштабне розгортання десятків тисяч солдатів.
Президент США Дональд Трамп, який намагається стати головним посередником між Києвом і Москвою, чітко заявив, що не відправлятиме американських військових в Україну. Це різко змінює баланс сил і змушує Європу брати на себе левову частку відповідальності.
Французький президент Еммануель Макрон та британський прем’єр Кір Стармер висловили підтримку ідеї відправки військ до України після укладення миру. Вони вбачають у цьому частину «коаліції охочих», яка має не лише закріпити перемир’я, а й забезпечити стримування Росії.
Канцлер Фрідріх Мерц уперше визнав готовність розглянути участь німецьких військових у такій місії. Для Берліна це означатиме відхід від традиційної обережності та суттєве політичне рішення, здатне змінити його роль у Європі.
Голова Союзу німецьких військових полковник Андре Вюстнер наголосив, що завдання не можна применшувати. «Не достатньо відправити кілька штабних офіцерів. Йдеться про тисячі солдатів і довгострокову присутність», — заявив він.
Вюстнер оцінив, що кожна з великих країн — Німеччина, Франція та Велика Британія — повинна буде направити щонайменше 10 000 солдатів. Для їхніх армій, які вже перевантажені зобов’язаннями перед НАТО, це стане серйозним випробуванням.
Попри гучні заяви, Вюстнер визнав: Європа поки залишається «військовим карликом». Брак сучасної техніки, нестача боєприпасів та застаріла інфраструктура ускладнюють будь-які плани довгострокового розгортання військ.
Україна очікує, що європейські гарантії безпеки не залишаться на папері. Київ наголошує, що «блеф і молитви» лише підвищать ризик нової агресії Росії. Лише рішуча присутність міжнародних військ може зупинити Кремль.
На останньому саміті Альянсу країни-члени взяли на себе додаткові оборонні зобов’язання. Але навіть їх виконання виявляється проблемою: бюджети обмежені, а оборонна промисловість відстає від темпів війни.
Вюстнер закликав негайно прискорити переозброєння та розвиток «європейського стовпа НАТО». Йдеться про створення власної системи оборони, здатної діяти автономно від США, якщо Вашингтон надалі обиратиме політику дистанціювання.
Ідея створення окремої групи держав, готових направити війська, набуває реальності. Вона може стати компромісом між глобальною роллю НАТО і небажанням США брати участь. Для України ж така коаліція стане фактичним щитом.
Ніхто не очікує швидкого припинення війни. Навіть у випадку перемир’я, присутність європейських військових розглядається як фактор стримування Росії щонайменше на десятиліття. Це нагадує місії НАТО на Балканах у 1990-х роках.
Москва традиційно називає такі плани «ескалаційними» та «загрозою безпеці Росії». Проте саме страх перед реальним військовим контингентом може змусити Путіна не ризикувати новим вторгненням після укладення миру.
Для Європи рішення про відправку військ стане тестом на зрілість. Якщо Лондон, Париж і Берлін справді створять єдину силу в Україні, це перетворить їх на головних гравців європейської безпеки та зменшить залежність від США.
Попередження німецького військового союзу звучить як сигнал для всіх: майбутня місія в Україні не буде символічною. Якщо Європа хоче гарантувати безпеку Києва, їй доведеться мобілізувати десятки тисяч солдатів. Це стане справжнім тестом на здатність Європи бути стратегічно незалежною від США.
