Занепокоєння ЄС: концентрація повноважень як виклик демократичним принципам
Європейська служба зовнішніх справ у своєму внутрішньому аналітичному документі прямо вказує на проблему надмірної концентрації влади в руках однієї особи. Йдеться не лише про політичний стиль Дональда Трампа, а про саму архітектуру новоствореної Ради миру, яка суперечить усталеним підходам до міжнародного управління.
Для Європейського Союзу принцип розподілу повноважень є фундаментальним. Він закладений як у національних конституціях держав-членів, так і в самому правопорядку ЄС. Саме тому ідея довічного головування президента США в Раді миру сприймається як небезпечний прецедент.
Європейські дипломати наголошують, що автономія правової системи ЄС не допускає ситуацій, коли стратегічні рішення у сфері миру та безпеки зосереджуються в руках одного політичного лідера. Такий підхід, на їхню думку, може підірвати довіру до міжнародних механізмів врегулювання конфліктів.
Окреме занепокоєння викликає те, що статут Ради миру, за оцінкою ЄС, не відповідає ключовим положенням Статуту ООН. Це створює ризик паралельних структур, які діятимуть поза усталеними міжнародними рамками.
У Брюсселі побоюються, що подібна концентрація повноважень може стати прикладом для інших держав, що прагнуть посилити персональну владу під прикриттям миротворчих ініціатив.
Відхилення від мандата ООН і розширення повноважень Ради миру
Ще одним критичним моментом для Європейського Союзу стало суттєве відхилення нової Ради миру від мандата, наданого Радою Безпеки ООН. Початкове рішення, ухвалене в листопаді, чітко обмежувалося врегулюванням конфлікту в Газі.
Натомість ініціатива Дональда Трампа передбачає значно ширший спектр повноважень. Згідно зі статутом, після початку роботи в Газі Рада миру може поширити свою діяльність на інші конфлікти у світі, що викликає питання щодо її легітимності.
Європейські експерти звертають увагу на фінансову складову. Можливість отримати постійне членство в обмін на внесок у розмірі одного мільярда доларів виглядає як комерціалізація міжнародної безпеки. Для ЄС це суперечить ідеї рівності держав у миротворчих процесах.
Таке фінансове правило може створити ієрархію впливу, де вирішальне слово матимуть не ті, хто найбільше залучений до миру, а ті, хто здатен заплатити. Це підриває довіру до Ради миру як до нейтрального інструменту.
У Брюсселі також остерігаються, що розширення повноважень без чіткого контролю з боку ООН може призвести до політизації миротворчих рішень та їх використання у вузьких національних інтересах.
Реакція європейських лідерів і умови можливого співробітництва
Позиція ЄС не є абстрактною бюрократичною заявою. Вона знаходить відображення у словах і діях ключових європейських лідерів. Президент Європейської ради Антоніу Кошта відкрито заявив про серйозні сумніви щодо сфери діяльності, управління та сумісності Ради миру зі Статутом ООН.
Водночас Євросоюз не відкидає співпраці зі Сполученими Штатами. У Брюсселі підкреслюють готовність долучитися до реалізації всеосяжного мирного плану для Гази, але лише за умови, що Рада миру діятиме як перехідна адміністрація відповідно до резолюцій Радбезу ООН.
Окремі держави-члени ЄС висловлюють ще жорсткішу позицію. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц прямо заявив, що нинішня форма Ради миру унеможливлює участь Берліна з конституційних причин, що є серйозним сигналом для Вашингтона.
Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, зі свого боку, обрала дипломатичніший шлях. Вона звернулася до Дональда Трампа з проханням переглянути конфігурацію Ради миру, намагаючись зберегти трансатлантичний діалог.
У підсумку ситуація навколо Ради миру демонструє глибший розлом між прагненням швидких рішень і необхідністю дотримання міжнародних норм. Для Європейського Союзу це питання не лише політики, а й цінностей, які визначатимуть майбутнє глобальної системи безпеки.
